Вчорашній переговорний марафон у вигляді зустрічей Володимира Зеленського з Дональдом Трампом у Давосі та американських представників із Володимиром Путіним у Москві показав, що головний камінь спотикання – територіальне питання – залишається поки що невирішеним, що й блокує весь перебіг подальших переговорів.
Йдеться про вимогу Росії вивести українські війська з усього Донбасу як умову припинення вогню, яку, за даними ЗМІ, підтримує Трамп. Проте його відхиляє Зеленський. І вчора він особисто підтвердив, що територіальне питання досі не вирішене. Про це сказав і помічник президента РФ Юрій Ушаков після переговорів у Кремлі. Він заявив, що без вирішення питання територій "у дусі Анкоріджа" мирне врегулювання неможливе.
Щоправда, як пишуть журналісти, територіальні питання обговорюватимуть на сьогоднішній тристоронній зустрічі в ОАЕ представники України, США та Росії. Але незрозуміло, про що саме можуть розмовляти окремі чиновники, якщо Зеленський не ухвалив політичного рішення.
Щоправда, вже давно ходять чутки про те, що Вашингтон пропонує Києву піти з Донецької області в обмін на "платинові гарантії безпеки" за образом та подобою 5-ї статті НАТО. Однак на українську владу це слабко діє, оскільки вони цілком обґрунтовано вважають, що Вашингтон не братиме на себе жодних гарантій, які мали б на увазі пряму участь США у війні у разі нового вторгнення Росії. Судячи з сигналів, що надходять, він не готовий давати хоча б гарантії підтримки європейським військам, якщо ті зайдуть на територію України. Тим більше, що проти такого варіанту категорично виступає Москва.
Тобто Зеленський готовий ухвалити гарантії безпеки від США, але виводити заради них війська з Донбасу не хоче.
Логіку Києва коротко можна описати так: партнери стверджують, що армія РФ і так захопить усю Донецьку область; Проте за нинішніх темпах наступу це завдання доведеться вирішувати щонайменше рік. А що якщо за цей рік Росія розвалиться і впаде під гнітом санкцій і втрат чи просто виснажиться і не зможе далі наступати, застрягши десь під Краматорськом? Або Москва буде змушена оголосити мобілізацію і в РФ почнеться бунт. Ну а якщо росіяни й захоплять усю Донецьку область (а точніше, руїни її міст та сіл), тоді укласти перемир'я по лінії фронту і оголосимо це перемогою. Але нічого без бою Росії віддавати не будемо, бо це капітуляція та політична смерть для будь-якого керівника, хто підпише подібні угоди.
Цю логіку підтримує Європа, де досі популярне переконання про те, що чим довше йде війна в Україні, тим краще, оскільки Путін не матиме сил напасти на європейські країни. Про сумнівність цього переконання ми писали в окремому матеріалі.
Щоправда, у зв'язку з наростанням протиріч зі США ці очікування можуть змінитися, хоча поки що панують і через них європейці продовжують фінансувати Україну.
Київ може змінити свою позицію і погодитися вийти з Донбасу лише за кількох умов.
- У разі вкрай жорсткого тиску – не словесного, а дієвого – з боку Трампа.
- Якщо Європа вирішить, що в умовах протистояння з Трампом потрібно терміново примиритися з РФ, і чинитиме тиск на Київ, погрожуючи інакше припинити фінансування та іншу підтримку.
- Якщо обрушиться фронт.
- Якщо обрушиться тил через тотальний блекаут.
На даний момент жодна з цих умов не настала, хоча постійно циркулюють чутки про жорсткий тиск Трампа на Зеленського. Однак, судячи з поведінки останнього, жодних серйозних загроз він не отримує.
Для порівняння можна навести приклад березня минулого року, коли менш ніж за тиждень після припинення американської підтримки Зеленський радикально змінив свою позицію та погодився на зупинку війни по лінії фронту, хоча раніше називав це капітуляцією та вимагав виходу на кордони 1991 року – як зараз називає капітуляцією виведення військ із Донбасу.
Але слід зазначити, що з таким підходом в українській еліті згодні далеко не всі. Критика на його адресу звучить непублічно, але на тлі найважчих проблем в енергетиці голосніше, ніж раніше. Відлуння таких настроїв пробиваються вже й у західних ЗМІ.
Головні аргументи критиків такі: якщо чекати обвалу фронту чи загальнонаціонального блекауту, умови світу істотно погіршаться. Війна на виснаження загрожує тим, що Україна вичерпається набагато швидше за Росію, що може мати фатальні наслідки для державності. Крім того, якщо росіяни зможуть дійти до кордонів Донецької області, немає жодних гарантій, що вони погодяться завершити війну лінією фронту, а не висунуть нові територіальні вимоги. Для України продовження війни за будь-якого сценарію означає дуже великі людські жертви, руйнування нових міст і сіл, величезні збитки економіці. А якщо РФ раптом зіткнеться з якимись серйозними проблемами, вона може вдатися до використання в Україні ядерної зброї, що перетворить значну частину країни на непридатну для сотні років для проживання територію. А якщо в конфлікт вступлять країни НАТО, це обернеться світовою ядерною війною і катастрофою для всього людства. Тому, поки фронт тримається, є сенс укласти мир на тих умовах, які пропонує Трамп – тобто віддати Москві Донецьку область. І постаратися отримати від США максимум того, що вони можуть дати.
Поки що така думка в українському керівництві не є домінуючою. Однак поведінка Трампа та Європи, ситуація на фронті та в тилу будь-якої миті може змінити цей баланс.