Аналізуємо підсумки 1405 дня війни в Україні.
Ситуація на фронті
Путін у суботу відвідав один із командних пунктів армії РФ, там йому доповіли про захоплення Мирнограда в Донецькій області та Гуляйполя у Запорізькій.
Український Генштаб це заперечує, заявляючи, що в обох містах є зони, що контролюються ЗСУ, хоча ситуація і важка. Паблік Deep State також фіксує просування росіян в обох містах та навколо них, але не підтверджує повного контролю РФ.
При цьому військовий оглядач газети Bild Юліан Репке пише, що Гуляполі повністю захоплено та публікує свою карту російського контролю над містом.
Водночас, північні квартали та центр Мирнограда, за його оцінками, як і раніше, контролюються українською армією. За словами Рєпке, напередодні Різдва ЗСУ, щоб уникнути оточення, вивели свої сили з ділянок на південь (карта 2).
Український військовий із позивним "Мучною" пише, що український контроль над окремими ділянками у Мирнограді має вогнищевий характер, тому Україна фактично втратила Мирноград та сусіднє з ним Родинське.
"На сьогодні відомо, що Родинське та Мирноград фактично в червоній зоні. Так, місцями фіксуються наші підрозділи там, куди противнику важко дістатися, але істина вилізе відразу, як русаки почнуть виходити за межі цих міст", - пише військовий.
На його думку, наступною метою РФ стане Добропілля, яке "потрібно готувати до оборони вже зараз".
Також "Мучний" критикує українське командування. "Стало остаточно зрозуміло, що нагорі досі сидять персонажі, які так і не відмили язика від лайна і прикривають один одного, рятуючи чиїсь крісла, щоби черговий комбриг чи комбат не вилетів. Це не новина, але масштаби вражають", - пише боєць.
Про загрозу Добропіллю після остаточного захоплення Мирнограда та Покровська пише й український військовий експерт Костянтин Машовець.
Він повідомив, що за останні тижні росіянам вдалося втримати і розширити плацдарм на захід від річки Казенний Торець, посилити тиск на північ Мирнограда і просунутися малими піхотними групами в передмісті. Окремі підрозділи увійшли до північних селищ навколо Мирнограду, частково блокувавши українські сили у його центральній частині.
У районі Покровська продовжуються бої за північ міста та західні околиці, де російські війська намагаються вийти на підступи до Добропілля з півдня. Істотного прориву поки що немає, просування вимірюється сотнями метрів, але тиск зберігається по всьому фронту.
Ключова загроза для ЗСУ на цій ділянці, за оцінкою Машовця, пов'язана не так зі швидким проривом, як із поступовим стиском оборони. У разі остаточного встановлення контролю над Покровськом та Мирноградом російські війська матимуть можливість розпочати наступ на Добропілля одночасно зі сходу та півдня, без складних обхідних маневрів, але з постійним фронтальним тиском.
При цьому, перспективи такого кроку залишаються неоднозначними, пише експерт. З одного боку, Добропілля виглядає швидшим та відносно простим варіантом для продовження російської наступальної операції. З іншого боку, у російських підрозділів, що діють під Покровськом, помітний дефіцит штурмової піхоти після важких боїв, що змушує їх частіше брати паузи та діяти малими групами. Паралельно основні резерви перекидаються південніше, у напрямку Костянтинівки та Дружківки, що вказує на можливий пріоритет удару у бік Слов'янсько-краматорської агломерації.
На думку Машовця, найближчі тижні мають показати, який варіант обере російське командування.
Атака на резиденцію Путіна
Україна сьогодні вночі намагалася атакувати дронами резиденцію Путіна в Новгородській області, Росія завдасть удару у відповідь, заявив Лавров. Було випущено 91 БПЛА, які були збиті.
"Об'єкти і час удару у відповідь РФ після атаки на держрезиденцію Путіна визначені", – додав глава МЗС РФ.
Він також сказав, що "переговорну позицію РФ буде переглянуто з урахуванням остаточного переходу київського режиму до політики державного тероризму". При цьому із самого переговорного процесу РФ виходити не має наміру.
Зеленський після цього заявив, що Росія готує удар по урядових будівлях України у Києві. При цьому він заперечує атаку на резиденцію Путіна та назвав її "спробою зірвати прогрес у переговорах України та США".
Заява Лаврова говорить про те, що Кремль вирішив застосувати деякі додаткові «примусові заходи» Зеленського, щоб той виконав необхідні Росією (і, за даними ЗМІ, Трампом) умови завершення війни. У тому числі – виведення військ із Донбасу. Крім того, Лавров заявив про зміну переговорної позиції РФ.
Питання - що це за заходи (тобто який буде анонсований Лавровим «удар у відповідь») і в чому саме зміниться переговорна позиція РФ. Також питання, чи підключиться до тиску на Зеленського Трамп чи може бути він зіграє в "доброго поліцейського", відмовляючи Путіна від удару, в обмін вимагаючи від Зеленського піти на поступки. До речі, Трамп саме розмовляв з Путіним, коли Лавров робив заяву про атаку на резиденцію. Ушаков заявив, що Трамп був обурений цією атакою.
Так чи інакше, але очевидно, що перебіг подій значно прискорюється.
У рамках тієї ж логіки – "прискорення" переговорних процесів – сьогодні Путін провів другу за останні дні нараду з військовими.
Начальник генштабу РФ Герасимов заявив, що темпи просування російських військ у грудні стали найвищими за рік. Також на нараді стверджувалося, що після захоплення Покровська та Мирнограда армія РФ продовжує наступ у напрямку кордону Донецької області (Україна втрати обох міст не підтверджує). Заявлялося і про настання на Запоріжжі військ групи "Дніпро".
Крім того, Путіну доповіли, що російські військові перебувають приблизно за 20 км від Сум.
Зазначимо, що військові наради з Путіним з доповідями про успіхи армії РФ почастішали на тлі переговорів Трампа з Зеленським та з президентом РФ щодо умов завершення війни.
В Україні та на Заході вважають, що таким чином Путін хоче посилити свої позиції на переговорів та переконати Трампа чинити тиск на Зеленського з метою спонукати Київ погоджуватися на поточні умови (у тому числі і на виведення ЗСУ з Донецької області) інакше "далі умови будуть лише гіршими".
Переговори щодо України ми розглянемо далі у цьому матеріалі.
Зустріч Зеленського та Трампа, дзвінок Путіну. Головні заяви
Учора у США відбулися переговори української та американської делегацій, які очолили президенти двох країн.
Напередодні Трамп провів більш ніж годинний телефонний дзвінок із Путіним. Потім понад дві години засідав із Зеленським у своїй резиденції в Палм-Біч. І після цих переговорів вони зателефонували європейським лідерам.
Тобто вчора відбулися багатосторонні переговори, які координував Трамп.
Спершу зворотний зв'язок дала Москва – після розмови Путіна та Трампа. Помічник російського президента Ушаков заявив, що обидва президенти погодилися, що ідея зупинки вогню на період референдуму в Україні, яку просуває Київ та Європа, є неприйнятною, оскільки лише затягне конфлікт.
Також сторони домовилися про створення робочих груп між Росією та США. Ушаков заявив, що ключове питання стосується Донбасу, і Київ має ухвалити "сміливе та відповідальне політичне рішення".
Пізніше спікер Путіна Пєсков прямо заявив, що ЗСУ мають вийти з Донецької області. І сказав, що найближчим часом піде нова розмова президентів США та Росії.
Потім була низка заяв від Зеленського і Трампа - як під час їхньої зустрічі, так і після неї.
Український президент заявив, що щодо Донбасу домовитися не вдалося, тому що вимоги росіян неприйнятні для Києва (ми вже писали про те, що це, ймовірно, також вимоги Трампа, який не проти цієї умови Москви). При цьому Зеленський стверджує, що тема виведення ЗСУ з Донбасу на переговорах у Флориді не порушувалася, як і питання демілітаризованої зони - за версією українського президента, йшлося лише про "вільну економічну зону" на Донбасі.
Але цю заяву він зробив сьогодні. А вчора, одразу після зустрічі з Трампом, Зеленський фактично визнав, що питання територіальних поступок України на переговорах звучало. Він заявив про це у контексті ймовірного референдуму щодо затвердження мирної угоди.
"Коли ми говоримо про референдум, ми можемо його використати для окремих пунктів, плану в цілому або взагалі не використовувати референдум. Це один із ключів. Є можливість проголосувати в парламенті або провести референдум. Якщо план буде складним для нашого суспільства, звичайно, суспільство має голосувати і обирати. Це земля нашого народу, багатьох поколінь", - заявив український. територіях.
Та й напередодні закритої частини зустрічі на порозі резиденції Трампа Зеленський ствердно відповів на запитання, чи стануть темою переговорів територіальні поступки.
Тобто висновок ЗСУ з Донбасу швидше за все на зустрічі у Флориді обговорювалося - та й навряд чи могло бути інакше, враховуючи, що це одна з ключових вимог Росії. І зараз Україна з ним не згодна, про що сьогодні в черговий раз заявив Зеленський.
Трамп до і після переговорів із Зеленським заявив, що сторони знаходяться дуже близько до угоди, але припустив, що вона ще може бути зірвана. На його думку, обидві сторони зацікавлені в угоді, зокрема Путін, який, на думку Трампа, "хоче процвітання України".
З конкретніших речей Трамп заявив про три речі.
По-перше, він підтримав ідею провести угоду щодо миру в Україні через Верховну Раду та заявив, що може особисто приїхати до Києва, щоб переконати депутатів за нього проголосувати.
По-друге, він підтвердив, що США дадуть гарантії безпеки Україні, але більшу частину цього тягаря має нести Європа. У якій формі – неясно, проте тема запровадження європейських військ в Україну у спільних брифінгах Зеленського та Трампа не звучала. Лише сьогодні президент України заявив про бажаність такого варіанта. Нагадаємо, днями Москва знову відкинула запровадження європейських сил в Україну.
По-третє, Штати не підтримують ідею безумовного припинення вогню, що просувається Києвом для проведення референдуму, оскільки таке перемир'я дуже легко порушити, якщо воно не підкріплене ширшими домовленостями. Також проти такого припинення вогню виступає Кремль (що перегукується із наведеною вище заявою Ушакова).
Трамп також підтвердив, що Росія та США створять робочі групи, до роботи яких можуть приєднатися українці (мабуть, з боку Штатів). Зеленський пізніше заявив, що має бути ще група з європейців, але незрозуміло, чи це підтримують Вашингтон і Москва.
Що стало зрозумілим за підсумками переговорів?
Головний результат на даний момент - поламаний план української влади та Європи переконати Трампа прийняти озвучені Зеленським 20 пунктів як нову мирну пропозицію, після чого їх точно відкинув би Путін і можна було б вимагати від президента США нових санкцій та інших заходів тиску згідно з інструкціями сенатора Грема.
Судячи з коментарів Трампа, він продовжує наполягати на поступках Києва (насамперед територіальних). І одночасно з Росією виступає проти зупинки вогню без більш масштабних домовленостей.
І тому, на перший погляд, створюється відчуття, що переговори зайшли в глухий кут. Оскільки залишається невирішеним головне спірне питання – територіальне (тобто виведення українських військ з Донбасу), що підтвердили і Трамп, і Зеленський, і пізніше Пєсков.
Однак є два нюанси, які вказують на те, що з глухого кута може бути вихід.
По-перше, судячи з коментарів Трампа, він виступає за те, щоб питання територій та інші спірні деталі мирного плану були затверджені не через референдум (навіщо знадобилося б припинення вогню по лінії фронту, проти чого виступає РФ, та й позитивний результат референдуму ніким не гарантовано), а через рішення парламенту.
Причому й сам Зеленський припустив це, хоч із застереженням, що територіальні питання він хотів би винести на референдум. А Трамп сказав, що за потреби готовий особисто виступити в українському парламенті з підтримкою мирного плану.
По-друге, за великим рахунком, щоб віддати наказ ЗСУ на вихід із Донецької області Зеленському не потрібні ні референдум, ні рішення Ради. Наприклад, днями Генштаб ЗСУ заявив про відступ українських військ із Сіверська. І Рада за це не голосувала, і питання на референдум не виносилося. Так само українське командування може заявити про ухвалення рішення про відступ зі Слов'янська, Краматорська, Дружківки та інших контрольованих Україною населених пунктів Донбасу "через військову необхідність" та для "порятунку життя бійців і виходу на зручніші рубежі оборони". Така "військова необхідність" може виникнути, наприклад, якщо російські війська зможуть захопити з одного боку Добропілля і Білозерське, з іншого боку - Лиман та інші населені пункти в Донецькій області на лівому (північному) березі Сіверського Дінця, а також просунутися в Костянтинівці і від Сіверська до Слов'янська і Краматорської, після чого війська в частині Донецької області, що залишилася під їх контролем, виявляться фактично в стані оперативного оточення. Однак для цього потрібен час. Але й переговорний процес, як випливає із заяв Трампа та Зеленського, не припиняється і продовжиться "найближчими тижнями". І за цей час на фронті можуть теоретично відбутися зміни, які призведуть до відступу українських військ з Донецької області. Після цього може бути укладена угода про припинення вогню, а Зеленський може оголосити референдум. Причому на нього буде винесено не лише питання територій, а й у цілому мирний план. І вибір тоді стоятиме не в сенсі "чи підтримуєте ви втрату територій чи ні", а в сенсі (образно) "чи підтримуєте ви світ або ж хочете ще війни, намиста і відключень світла". І далеко не факт, що за такої постановки питання більшість українців проголосують проти.
І є ще один важливий момент. У п'ятницю відбулося перше засідання робочої групи з підготовки до виборів, яке раніше анонсував голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія. Як повідомляє керівник організації "Опора" Ольга Айвазовська, на ній Арахамія заявив, що планується одночасне проведення як президентських виборів, так і референдуму щодо мирної угоди. Причому голосування буде можливим і онлайн. Тобто, Зеленський, може, по-перше, спробувати утриматися при владі як "президент миру" та "гарант дотримання мирних угод". А по-друге, спробувати зробити результат і виборів і референдуму гарантованим через онлайн-голосування (там намалюють будь-які цифри).
Такий варіант може зробити і Трампа, і Путіна. Для останнього неприйнятне проведення референдуму при припиненні вогню по лінії фронту, оскільки в такому випадку з гарантією близькою до 100% питання про виведення українських військ з Донбасу на референдумі буде провалено, оскільки у Зеленського не буде мотивації його просувати, оскільки війна вже й так закінчилася і буде надія, надія. Але якщо референдум буде оголошено після виведення ЗСУ з Донецької області, то Кремль це (і референдум, і відповідно, припинення вогню після виходу українських військ з Донбасу) може підтримати, тому що йому тоді вже буде, за великим рахунком, байдужий і результат референдуму, і що буде далі з Зеленським - чи втримається він у владі "зраді".
Підсумовуючи: зараз багато залежить від Зеленського. Чи ухвалить він рішення рухатися описаним вище шляхом (виведення військ з Донбасу і далі референдум з виборами) чи ні. Шлях цей для нього, безумовно, небезпечний - його можуть звинуватити у зраді та спробах узурпації влади. Але і продовження війни також вкрай небезпечно і для нього особисто, і для країни загалом. Далі умови мирної угоди можуть стати ще гіршими (при цьому не факт, що нинішні пропозиції США щодо гарантій безпеки для України на той час залишаться чинними). Так само, як і внутрішньополітична ситуація, яку продовжують розгойдувати корупційні скандали.
Крім того, перед очима є приклад "безсмертного" вірменського прем'єра Пашиняна. Після програної ним війни в Карабаху 2020 року було багато прогнозів, що він — політичний труп. Але Пашинян утримався при владі, позиціонуючи себе як "гаранта мирних домовленостей" та оголосивши своєю стратегічною метою примирення із сусідами. Тобто з Туреччиною та Азербайджаном. Причому на заваді цього примирення зайшов так далеко, що навіть оголосив геноцид вірмен турками в 1915 році "нарративами КДБ". Хоча ще недавно уявити, що подібні заяви звучатимуть з вуст керівника Вірменії, було також важко, як і уявити зараз, що Зеленський погодиться на виведення військ із Донецької області.
Нові дії НАБУ та чутки про повернення Залужного
На вихідних НАБУ та САП оголосили про "викриття організованої злочинної групи, до якої входили чинні народні депутати України" та провели обшуки у парламентських комітетах.
ЗМІ з посиланням на джерела написали, що йдеться про близького до Зеленського та його друга Шефіра нардепа Киселя, у кабінеті якого НАБУ понад два роки вело прослуховування та задокументувало, зокрема, видачу депутатам від "Слуги народу" зарплат у конвертах.
Пізніше ЗМІ знову ж таки з посиланням на джерела повідомили, що вручено підозру п'ятьом депутатам президентської партії - Євгену Пивоварову, Михайлу Лабі, Ігорю Негулевсклму, Юрію Киселю та Ользі Савченко.
Потенційними фігурантами нової справи можуть виявитися багато депутатів президентської фракції, причому з найвірнішої Зеленському її частини – так званого "криворізького призову" (давні друзі та соратники президента з часів "Кварталу" на кшталт Юзіка).
Але що дивно – на відміну від інших подібних випадків, коли про підозри депутатам НАБУ офіційно повідомляло невдовзі після їх оголошення, а також публікувало подробиці справи, цього разу жодних офіційних заяв та повідомлень про подробиці справи від суботи немає.
Також немає досі підозри Єрмаку та екс-міністрам, які, за версією НАБУ, брали участь у корупційних схемах в енергетиці.
Все це зміцнює враження, що у випадку з розслідуванням НАБУ та САП щодо близького оточення Зеленського ми маємо справу з процесом не кримінальним, а політичним. Мета якого – примус Зеленського до деяких дій та рішень.
У тому числі ми писали, що однією з цілей так званої "антизеленської коаліції" є формування нової більшості в Раді та уряду поза контролем Зеленського (тобто фактичне позбавлення його влади).
У цьому плані примітна досить примітна новина про те, що посол України у Великій Британії і колишній головком ЗСУ Залужний на початку січня готується залишити дипломатичну посаду в Лондоні. За словами співрозмовників Radio NV, наближених до Офісу президента, Залужний ще кілька тижнів тому озвучив своє бажання відставити особисто Зеленському, коли перебував у Києві.
"Вони з президентом обговорювали різні посади для Залужного, від прем'єра - до глави Офісу президента, але він на той момент зацікавленості не виявив", - кажуть джерела. "Ймовірно, Залужний хоче повернутися до Києва, він може оголосити про це вже 4-5 січня наступного року, якщо нічого не вплине на його рішення", - каже інше джерело.
У Залужного публікацію NV вже спростували на рівні прес-служби – але сам він ситуації не коментував.
Як ми вже писали, розслідування НАБУ та САП щодо найближчого оточення Зеленського можуть мати на меті примус президента України до створення нового уряду на користь так званої "антизеленської коаліції" (видну роль у якій відіграє і власник NV Томаш Фіала). Також ми писали, що одним із кандидатів на прем'єра у новому уряді "коаліція" розглядає Залужного.
Що загалом відбувається?
Активність Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) щодо близького оточення президента України Володимира Зеленського (вручення підозр відразу кільком депутатам від "Слуги народу"), що пробулася після досить тривалої паузи, збіглася з його від'їздом на зустріч з США. Це, природно, відразу породило безліч версій про те, що таким чином президентові України деякі сили надсилають сигнали з приводу переговорного процесу. За однією версією - це був сигнал від Трампа, щоб українська влада йшла на поступки. За другою версією - це був сигнал від кіл близьких до Демпартії США та від європейців (які мають вплив на антикорупційні органи), щоб він ні на які поступки не йшов.
Однак у дій НАБУ і САП є і цілком очевидне внутрішньополітичне пояснення - це спроба "антизеленської коаліції" (орієнтовані на Демпартію США та європейців грантові структури, близькі до них політики та ЗМІ, ключові співробітники та керівники НАБУ та САП, а також Петро Порошенко, Ігор Коломойський та ряд інших не скривджених Зелен Офіс президента Андрія Єрмака. А саме – вибити з-під Зеленського контроль над парламентом, а отже, і над урядом. Тобто, забрати у нього реальну владу (за Конституцією у президента менше повноважень, ніж у Кабміну).
За допомогою корупційного скандалу "коаліції" вдалося завдати серйозного інформаційно-політичного удару по президенту, домогтися втечі його "гаманця" Тимура Міндіча та відставки найближчого та найважливішого соратника - Єрмака.
Після чого в планах був розкол "Слуг народу" та формування нової більшості та нового уряду.
Однак цього не сталося.
По-перше, взята антикорупціонерами пауза в розкрутці скандалу дала Зеленському надію, що скоро все забудеться (виходячи з принципу "будь-яка новина на війні не живе більше тижня"), а тому на якісь серйозні поступки йти не треба, а можна буде зберегти колишню структуру влади, тільки замінивши Мінучі на через лаштунків. Тим більше що паралельно Зеленський знову почав відпрацьовувати тему "захисту національних інтересів перед тиском Трампа", закликаючи суспільство в такий скрутний момент "згуртуватися навколо свого військового лідера". Силовики з СБУ, ГБР та Офісу генпрокурора хоч і подавали сигнали, що не мають наміру більше завдавати по антикорупціонерам ударів за наказом Банкової, проте зберігали лояльність Зеленському. Та й у те, що ВП та правоохоронні органи з його вертикалі повністю відмовилися від намірів контратакувати НАБУ та САП, багато хто не вірив.
По-друге, несподіваною проблемою для "антизеленської коаліції" стала позиція голови фракції СН Давида Арахамії, якого вона раніше вважала своїм союзником у боротьбі з Банковою. Але, домігшись відставки Єрмака, Арахамія не став грати в ігри з переформатування більшості, а, навпаки, доклав чимало зусиль, щоб існуюча більшість зміцнити, заодно відбивши спроби розпочати "чистку" уряду (наприклад, заблокував спробу звільнити віце-прем'єра Олексія Кулебу). Більше того, після відставки Єрмака, вперше з моменту створення монобільшості, фракція "Слуга народу" стала набувати певної суб'єктності. Уряд дедалі більше почав прислухатися до депутатів, також до Ради фактично спустили кадрові рішення щодо заповнення вакансій в уряді (що раніше було майже завжди прерогативою ВП – не де-юре, а де-факто). Природно, що проміняти такий привабливий тренд, що намітився, на незрозумілі перспективи створення нової коаліції, тим більше з такими персонажами, як Порошенко, Арахамія не хотів - так само, як і більшість депутатів СН.
Таким чином, до кінця грудня виникло відчуття, що Зеленський зміг оговтатися від корупційного скандалу і як би відновив контроль над політичною ситуацією.
Однак ми вже писали, що це відчуття могло бути дуже оманливим і трималося виключно на тому, що НАБУ та САП взяли паузу у викриттях оточення президента. Причому ця пауза, цілком можливо, була пов'язана з очікуванням від Зеленського деяких кроків (наприклад, за згодою на формування нового уряду) і після того, як всі переконалися, що він ці кроки робити не має наміру, був новий удар.
З урахуванням того що, за повідомленнями ЗМІ, близького до Зеленського і Шефіра депутата Юрія Киселя НАБУ прослуховувала два роки, на плівках є записи з самим Шефіром, а також отримання депутатами зарплат у конвертах, потенційними фігурантами нової справи можуть виявитися багато депутатів президентської фракції, причому з найбільш вірної так званої " соратники президента з часів "Кварталу" на кшталт Юзіка).
Потенційно це дасть "антизеленській коаліції" можливість спробувати розколоти фракцію СН та повернутися до ідеї формування нової більшості.
Але практично такий план реалізувати буде важко навіть під загрозою кримінальних справ проти десятків-других депутатів. Особливо з урахуванням того, що, швидше за все, "підозри", що отримали, вийдуть на волю під заставу, як і інші фігуранти корупційних справ з близького оточення президента (засобів для цього в "общака" напевно вистачить), що може в принципі девальвувати ефект від вручення підозри від НАБУ як інструменту залякування. Але головна проблема "коаліції" в іншому - вона не має сил для того, щоб у нинішній Раді сформувати свою більшість. Більшість не лише "слуг народу", а й представників інших депутатських груп під її прапори переходити не хоче. Хоча, звісно, активність НАБУ може спричинити певне бродіння у "Слузі народу" та створити ще більші труднощі зі збором голосів у Раді, проте цього не буде достатньо для масштабного розколу. Тим більше, що незрозуміло, "під кого колотися". Хто персонально має стати новим "центром влади", довкола якого сформується нова більшість? Порошенка? Шансів знайти підтримку у Раді – нуль. Залужний? Але він чи то в Лондоні, чи то на Карибах (якщо вірити нардепу Мар'яні Безуглою). Буданов? Фігура чужа та максимально небезпечна для "коаліції". Федоров та Арахамія? Поки що вони не наважуються на гру всупереч волі президента.
Для того, щоб організувати масштабне розгойдування фракції СН і всієї вертикалі влади, через що Зеленський погодився б на новий уряд (тобто, по суті, погодився б віддати владу), антикорупціонери мають завдати значно сильніших ударів по президенту та його найближчому оточенню, ніж обшуки та вручення підозр кільком депутатам. Це можуть бути, наприклад, підозри Єрмаку та Шефіру, а також чинному прем'єр-міністру Юлії Свириденко. Плюс до того - публікація плівок із самим Зеленським (якщо вони справді існують). І якщо до цього додасться ще й сильний зовнішній тиск (щоб не допустити можливі дії у відповідь Банкової), то тоді є ймовірність, що Зеленський вирішить припинити опір і зробить усе, що йому скажуть (або піде у відставку).
"Без відставки Зеленського нову більшість у Раді та уряд сформувати неможливо", - сказав "Країні" джерело в парламенті.
Інакше ситуація перейде в стан патової. З одного боку, Зеленський продовжуватиме безпорадно дивитися, як його друзям вручають "підозри" (хоча в нього самого є імунітет від кримінального переслідування), а в Раді загострюється нестача голосів. З іншого боку, і "коаліція" не матиме достатньо сил, щоби переломити ситуацію на свою користь.
Але, як показує практика, патова ситуація у політиці довго не продовжується. Рано чи пізно ваги гойдаються в будь-який бік. А отже, можна очікувати нові серії серіалу "корупція в оточенні Зеленського". Причому з кожною серією, ймовірно, снаряди лягатимуть до президента дедалі ближче. Або Зеленський зможе якось нейтралізувати продюсерів цього серіалу, і його показ припиниться.
На кінцевий результат, безумовно, також вплине як ситуація на фронті та в тилу, так і переговори про завершення війни. Власне, ці фактори потенційно можуть вплинути на внутрішньополітичну ситуацію навіть значно більше, ніж активність НАБУ.