Головний підсумок вчорашніх переговорів президентів України та США - поламаний план української влади та Європи переконати Дональда Трампа прийняти озвучені Володимиром Зеленським 20 пунктів як нову мирну пропозицію, після чого його точно відкинув би глава Кремля Володимир Путін і можна було б вимагати від президента США нових санкцій та інших заходів тиску згідно з інструкціями сенатора Грема.
Судячи з коментарів Трампа, він продовжує наполягати на поступках Києва (насамперед територіальних).
Крім того, помічник президента РФ Юрій Ушаков, коментуючи розмову Путіна і Трампа, окремо підкреслив, що обидва президенти погодилися з тим, що припинення вогню "під приводом референдуму" призведе лише до затягування війни. Також Ушаков ще раз дав зрозуміти, що Росія наполягає на виведенні українських військ із Донецької області ("Київ має ухвалити сміливе рішення щодо Донбасу"). І сам Трамп також сказав, що "на переговорах щодо України не обговорюють зупинку вогню, оскільки її дуже легко порушити".
При цьому Зеленський на брифінгу із Трампом знову заявив про необхідність референдуму з територіальних питань.
І тому, на перший погляд, створюється відчуття, що переговори зайшли в глухий кут, оскільки залишається невирішеним головне спірне питання - територіальне (тобто виведення українських військ з Донбасу), що підтвердили і Трамп, і Зеленський.
Однак є два нюанси, які вказують на те, що з безвиході може бути вихід.
По-перше, судячи з коментарів Трампа, він виступає за те, щоб питання територій та інші спірні деталі мирного плану були затверджені не через референдум (навіщо знадобилося б припинення вогню по лінії фронту, проти чого виступає РФ, та й позитивний результат референдуму ніким не гарантовано), а через рішення парламенту. Причому й сам Зеленський припустив це, хоч із застереженням, що територіальні питання він хотів би винести на референдум. А Трамп сказав, що за потреби готовий особисто виступити в українському парламенті за підтримки мирного плану.
По-друге, за великим рахунком, щоб віддати наказ ЗСУ на вихід із Донецької області, Зеленському не потрібні ні референдум, ні рішення Ради. Наприклад, днями Генштаб ЗСУ заявив про відступ українських військ із Сіверська. І Рада за це не голосувала, і питання на референдум не виносилося. Так само українське командування може заявити про ухвалення рішення про відступ зі Слов'янська, Краматорська, Дружківки та інших контрольованих Україною населених пунктів Донбасу "через військову необхідність" та для "порятунку життя бійців і виходу на більш зручні рубежі оборони". Така "військова необхідність" може виникнути, наприклад, якщо російські війська зможуть захопити з одного боку Добропілля і Білозерське, з іншого боку - Лиман та інші населені пункти в Донецькій області на лівому (північному) березі Сіверського Дінця, а також просунутися в Костянтинівці і від Сіверська до Слов'янська і Краматорської, після чого війська в частині Донецької області, що залишилася під їх контролем, виявляться фактично в стані оперативного оточення. Однак для цього потрібен час. Але й переговорний процес, як випливає із заяв Трампа та Зеленського, не припиняється і продовжиться "найближчими тижнями". І за цей час на фронті можуть теоретично відбутися зміни, що призведуть до відступу українських військ із Донецької області. Після цього може бути укладена угода про припинення вогню, а Зеленський може оголосити референдум. Причому на нього буде винесено не лише питання територій, а й загалом мирний план. І вибір тоді стоятиме не в сенсі "чи підтримуєте ви втрату територій чи ні", а в сенсі (образно) "чи підтримуєте ви мир або ж хочете ще війни, намиста і відключень світла". І далеко не факт, що за такої постановки питання більшість українців проголосують проти.
І є ще один важливий момент. У п'ятницю відбулося перше засідання робочої групи з підготовки до виборів, яке раніше анонсував голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія. Як повідомляє керівник організації "Опора" Ольга Айвазовська, на ній Арахамія заявив, що планується одночасне проведення як президентських виборів, так і референдуму щодо мирної угоди. Причому голосування буде можливим і онлайн. Тобто Зеленський може, по-перше, спробувати утриматися при владі як "президент миру" та "гарант дотримання мирних угод". А по-друге, спробувати зробити результат і виборів і референдуму гарантованим через онлайн-голосування (там намалюють будь-які цифри).
Такий варіант може задовольнити і Трампа, і Путіна. Для останнього неприйнятним є проведення референдуму при припиненні вогню по лінії фронту, оскільки в такому разі з гарантією близькою до 100% питання про виведення українських військ з Донбасу на референдумі буде провалено. Але якщо референдум буде оголошений після виведення ЗСУ з Донецької області, то Кремль це (і референдум і, відповідно, припинення вогню) може підтримати, оскільки йому тоді вже буде, за великим рахунком, байдужий і результат референдуму, і що буде далі із Зеленським - чи втримається він при владі, чи його знесе черговий Майдан.
Підсумовуючи: зараз багато залежить від Зеленського. Чи ухвалить він рішення рухатися описаним вище шляхом (виведення військ з Донбасу і далі референдум з виборами) чи ні. Шлях цей для нього, безумовно, небезпечний - його можуть звинуватити у зраді та спробах узурпації влади. Але і продовження війни також вкрай небезпечно і для нього особисто, і для країни загалом. Далі умови мирної угоди можуть стати ще гіршими (при цьому не факт, що нинішні пропозиції США щодо гарантій безпеки для України на той час залишаться чинними). Так само, як і внутрішньополітична ситуація, яку продовжують розгойдувати корупційні скандали.
Крім того, перед очима є приклад "безсмертного" вірменського прем'єра Нікола Пашиняна. Після програної ним війни в Карабаху 2020 року було багато прогнозів, що він - політичний труп. Але Пашинян утримався при владі, позиціонуючи себе як "гаранта мирних домовленостей" та оголосивши своєю стратегічною метою примирення із сусідами. Тобто з Туреччиною та Азербайджаном. Причому на заваді цього примирення він зайшов так далеко, що навіть оголосив геноцид вірмен турками в 1915 році "нарративами КДБ". Хоча ще недавно уявити, що подібні заяви звучатимуть із вуст керівника Вірменії було так само важко, як і уявити зараз, що Зеленський погодиться на виведення військ із Донецької області.