Реакція у світі на вчорашню заяву Путіна показує, що як мінімум однієї мети вона досягла – загроза ескалації війни в Україні через залучення до неї західних країн стала топовою у міжнародному масштабі.
Удару "Орєшніком" по Дніпру та погрозам Путіна бити і по країнах НАТО присвячені перші шпальти багатьох західних газет та ефіри телеканалів.
Шольц говорить про "страшну ескалацію". Туск не відкидає загрози глобального конфлікту.
ООН звертається до обох сторін війни із закликом вжити термінових заходів до деескалації. У цьому ж дусі витримано й заяву Китаю.
Ми вчора писали, що Росія мала дві стратегії реакції на удари далекобоєм.
Перша – швидка та максимально жорстка відповідь, включаючи використання ядерної зброї в Україні або навіть у країнах НАТО. Її просуває російська "партія війни".
Друга - ядерну зброю не використовувати, але загрожувати її застосуванням (зокрема і країнам НАТО), зміцнюючи "переговорну позицію" напередодні початку можливого діалогу з Трампом. Паралельно з тією ж метою активізувати удари по Україні звичайною (не ядерною) зброєю. Завдання максимум - зупинити подальші удари далекобійною зброєю по РФ та перетин інших "червоних ліній" Кремля. Завдання мінімум - створити в західних суспільствах топ-темою обговорення загрозу початку глобальної ядерної війни, щоб посилити позиції тих сил, які виступають за домовленості з Москвою для якнайшвидшого завершення війни (виходячи з базового припущення, що ніхто через Україну на Заході доводити справу до ядерної війни не хоче і не буде).
Вчорашній виступ Путіна був витриманий на кшталт другої стратегії. І зараз можна констатувати, що завдання щонайменше воно виконало – загрозу ескалації та глобального конфлікту зараз обговорюють усі. І це саме собою чинить тиск на владу західних країн для прискорення початку переговорного процесу щодо України. І підвищує ймовірність, що після приходу до влади Трампа процес все ж таки почнеться.
Однак гарантій цього поки що немає.
Наприклад, невідомо яка реакція буде у Москви, якщо удари західними далекобійними ракетами по російській території продовжаться й надалі (їх немає із середи, але це не означає, що їх не буде й надалі). Чи перейде Путін у такому разі до першої стратегії? Або витримає паузу до інавгурації Трампа, утримуючись від особливо різких кроків?
Чи перейдуть Україна та Захід нові червоні лінії Кремля, що підвищить ймовірність цих різких кроків?
Поки що на ці запитання точної відповіді немає. Але, як ми вже писали, "партії війни" сильні і в Україні, і на Заході, і в Росії. І вони зацікавлені в тому, щоб, на момент інавгурації Трампа, вивести війну на такий рівень ескалації, який максимально ускладнить будь-які спроби її завершити.
Хоча нинішня реакція у світі та на Заході на останні заяви та події показує, що далеко не у всіх є бажання доводити справу до такого рівня ескалації.