У західних ЗМІ шириться все більше чуток про те, що Україні дадуть право на удари по Росії британськими Storm Shadow або французькими аналогами Scalp. При цьому США залишать у силі заборону застосування далекобійних версій ATACMS.
Що можуть поміняти Storm Shadow, якщо вони зможуть бити міжнародно-визнаною територією РФ?
Дальність тих ракет, які досі постачалися Києву, становить 250 кілометрів. Є й версії на 560 кілометрів, але про їх постачання поки що нічого не повідомлялося.
Судячи з публікацій в американській пресі, у Байдена обговорюють можливість розширити зону допустимого застосування західної зброї по РФ - "для ударів у відповідь по російських атаках". Що скоріше вкладається у логіку радіусу до 250, ніж до 560 кілометрів.
Тобто за базовий сценарій можна ухвалити, що Україна отримає право на удари менш далекобійною, експортною версією Storm Shadow.
"Шторм" є крилатою ракетою, яку запускають із повітря - тобто для цього потрібен літак. З чого випливає, що фактичний радіус поразки цілей у Росії буде меншим за 250 кілометрів: близько до кордону літак підлітати не зможе, щоб не потрапити під вогонь російської ППО.
Або щоб підвести авіацію до кордону на максимально близьку відстань, потрібно спочатку придушити російські ЗРК на потрібному напрямку. А для цього удару доведеться наносити комбінований, що в будь-якому випадку ускладнить використання Storm Shadow.
Вже з цієї причини застосування цих ракет по РФ навряд чи стане масованим - кожен удар потребуватиме складних заходів щодо забезпечення безпеки літака.
Другий чинник, що обмежує масовість – дефіцит самих ракет. Якщо вірити британській пресі, Україна вже практично витратила запас Storm Shadow на удари по Криму. Які, нагадаємо, не призвели до критичних проблем постачання у південного угруповання військ РФ в Україні (інше питання - збитки Чорноморському флоту РФ, але на нинішньому етапі війни безпосередньо на ситуацію на фронті в Україні ця тема не впливає).
Тим не менш, якщо взяти за основу характеристики далекобійності Storm Shadow, то в гіпотетичну зону їх поразки потрапляють такі великі міста РФ як Воронеж, Липецьк, Ростов-на-Дону, Орел, Брянськ та Курськ.
При цьому ця ракета несе боєголовку, яка вдвічі важча, ніж у ATACMS – до 460 кілограмів. І відрізняється малопомітністю, оскільки летить досить низько. Тобто цілі в радіусі 100-150 кілометрів від російського кордону вона вражатиме досить ефективно (чим далі мета, тим більша ймовірність, що ракету по дорозі зіб'є ППО).
Але, як ми вже писали, обмежити цю ефективність може загроза втрати літаків-носіїв, які у ЗСУ у дефіциті, а також брак самих ракет.
Також запуск ракет з літаків накладає обмеження на швидкість завдання удару після виявлення мети (потрібний час, щоб підготувати літак до вильоту, час на сам зліт і підліт до зони запуску ракет). А це робить практично неможливим ураження "літачними" ракетами цілей, які довго на одному місці не затримуються (наприклад, ракетні пускові установки). Ними, по суті, можна вражати лише стаціонарні цілі.
При цьому, заявляли західні чиновники, росіяни активно виводять стратегічно важливі військові об'єкти за межі радіусу дії західних ракет. Зокрема, йдеться про місця базування літаків.
Тому швидше за все якогось стратегічного впливу на фронт в Україні зняття ракетних обмежень не вплине. Про що вже пишуть і західні ЗМІ.
Інше питання - що таке рішення різко загострить міжнародну обстановку в цілому, оскільки ставки зростають вже безпосередньо між Росією та Заходом, і Москва вже загрожує відповіддю на дії США та Британії.
А це у свою чергу підриває ідею переговорного процесу та завершення війни по поточній лінії фронту, яку просувають не лише країни глобального Півдня, а й багато хто на Заході.