Аналізуємо підсумки 907-го дня війни в Україні.
Ситуація у Курській області
Зеленський у вчорашньому зверненні заявив, що операція у Курській області "продовжується саме так, як ми розраховували". Він не повідомив про нові просування і дав зрозуміти, що ЗСУ ведуть закріплення на зайнятих територіях: "Зараз ми зміцнюємо наші позиції. Плацдарм нашої присутності стає дедалі сильнішим".
При цьому флангові бої навколо плацдарму, зважаючи на все, тривають.
Вчора російські військові паблики повідомили, що армія РФ відійшла в районі Теткіно на східний берег річки Сейм (там де знаходиться саме Теткіно), підірвавши мости для "заняття зручнішої лінії оборони" річкою. Український військовий телеграм-канал Deep State також відзначає просування ЗСУ. Хоча офіційно ані Україна, ані РФ цього не підтверджували.
Україна активно бомбардує мости через Сейм, який протікає через усе прикордонне на заході Курської області - удари, судячи з усього, завдаються "Хаймарсами" (за іншими даними - керованими бомбами), якими насичений театр бойових дій. На відео нижче - удар мостом у населеному пункті Зване в районі Глушково.
Це, щоправда, має свою ціну: росіяни публікують відео, як стверджується, знищення пускових установок західних РСЗВ у Сумській області. Втрату одного з "Хаймарсів" підтвердила нардеп Мар'яна Безугла.
Удари мостами покликані утруднити російську логістику в цьому районі і не дозволити РФ перекидати підкріплення на інший берег Сейму. Водночас, річка невелика, і, як пишуть російські телеграм-канали, армія РФ вже навела там понтонні переправи.
Коментуючи ситуацію під Курськом, російське міноборони сьогодні заявило, що йде пошук українських ДРГ на південь від населених пунктів Олексіївське, Сафонівка та Шептухівка (синє коло на карті). А штурми відбивались у напрямку сіл Комарівка, Ольгівка, Російське та Черкаське Порічне (червоні кола на карті).
Повітряні та ракетні удари завдавалися за позиціями ЗСУ в районі сіл Борки, Фанасіївка, Черкаська Конопелька, Новоіванівка, Михайлівка, Снагость та південніше Курилівки (сині мітки на карті).
Російські військові паблики пишуть, що цими вихідними фронт щодо стабілізувався і значних поступів у сторін немає. При цьому, за їхніми словами, ЗСУ проводять атаки постійно.
Перспективи Курської операції
Зараз ще важко сказати – чи справді фронт стабілізувався. Це залежить від того, скільки ще резервів відправить туди Україна і як швидко підійдуть резерви російські. Але очевидно, що таких темпів наступу, як були минулого тижня, зараз у ЗСУ вже немає.
І якщо Україна і ставила амбітний план виходу до Курська чи до АЕС у Курчатові, то реалізація його виглядає вже, м'яко кажучи, проблематично (до речі, українські офіційні особи днями заявили, що планів захопити Курську АЕС Київ не мав).
З чотирьох ключових населених пунктів прикордоння взято лише один - Суджа. Коренево, Рильськ і Льгов утримуються Росією, їх останні два досить далеко від фронту (близько Коренево постійно йдуть бої).
І навряд чи можна всерйоз говорити про подальше просування ЗСУ у Курській області без контролю над перерахованими містами.
Що буде далі по Курській області?
Залишаючи за дужками варіант введення Києвом нових багатотисячних резервів (він, звичайно, не виключений, проте малоймовірний з урахуванням проблем, що наростають на фронті на Донбасі, про що нижче), можна припустити, що Україна почне окопуватися на взятих територіях, намагаючись поліпшити навколо них своє тактичне положення (зокрема, зайняти Глушковський район на південь від річки Сейм, де зручно організувати оборону). І перетворювати цю територію на "Кринки-2" - щоправда, із меншими проблемами з логістики.
Що стосується Росії, то вона має два варіанти дій "на землі", і обидва мають свою логіку.
Перший - постаратися вибити ЗСУ із Курської області зараз, поки українці не встигли досить потужно зміцнитися.
Wall Street Journal наводить думку, за якою росіянам знадобиться 20-тисячне угруповання, щоб вибити з Курської області нинішній контингент українських військ. За даними газети, Україна ввела до Курської області шість тисяч військових, ще п'ять перебувають у сусідній Сумській області.
Очевидно, що за місяць-два, коли ЗСУ збудують укріплення, військ росіянам для контрнаступу знадобиться вже більше.
Другий варіант - не перекидаючи під Курськ великих переважаючих сил, стабілізувати український плацдарм, не даючи йому розширюватися і обстрілюючи, в чому РФ має перевагу. Мета такої стратегії – не знижувати темпи наступу на Донбасі. А завдання ліквідації плацдарму перенести на потім, поступово наростивши угруповання в Курській області до кількох десятків людей, щоб не відривати війська у великій кількості з Донбасу.
Поки, судячи з того, що відбувається, росіяни йдуть за другим варіантом (основні підкріплення, які йдуть на Курсі, перекидаються не з фронту, а з тилу, у тому числі й підрозділи з солдатів-строковиків).
І це визнають західні ЗМІ. Та й демонструє ситуація на Донеччині.
Британське видання Times привело думки чиновників у Лондоні, які вважають, що раніше жовтня Росія у контрнаступ під Курськом не піде.
Загалом західні ЗМІ, говорячи про операцію ЗСУ у Курській області, все частіше називають її ризикованою. І пишуть, що поки що очікуваних військових цілей (великого перекидання російських військ з фронту) вона не досягла.
Говорячи про цілі операції, Times ставить під сумнів заяву Банкової, що це було потрібно для зміцнення позицій України на майбутніх мирних переговорах.
"Минулого тижня український президент припустив, що вторгнення було спрямоване на те, щоб забезпечити проведення майбутніх мирних переговорів на умовах України. Але ніхто не думає, що переговори можливі до весни, а швидше за все навіть осені 2025 року", - йдеться у статті.
Насправді, пише газета, Курську область атакували, щоб підняти моральний дух усередині України та зміцнити позиції Зеленського, у якого закінчився п'ятирічний термін президентства. "Його демократичний мандат минув у травні, і тепер його єдина влада походить від воєнного стану", - йдеться у матеріалі.
Інше питання, наскільки вистачить цього ефекту, якщо Курської області більше великих перемог не буде, а на Донбасі продовжиться відносно швидке просування російських військ.
Причому, як фіксує газета The Guardian, у сильно укріпленій Донецькій області вони рухаються зараз швидше, ніж ЗСУ у слабко захищеній Курською. Як пише видання, у п'ятницю головком Олександр Сирський заявив, що ЗСУ просуваються під Курськом "до двох миль на день" (3,21 км), але росіяни рухаються по три милі (4,8 км) під Покровськом.
Ситуація на Донбасі
За ці вихідні різко погіршилося становище ЗСУ на трьох дільницях на Донеччині.
1. На Покровському напрямку захоплені, за низкою даних, одразу чотири населені пункти - Миколаївка, Новобажанне, Заповітне та Свиридонівка. Офіційно жодну з втрат Україна не підтверджувала, але військові паблики ЗСУ також пишуть про це.
В основному, це південний фланг наступу в напрямку міста Селидове. Там росіяни підійшли до терикону між селами Михайлівкою та Маринівкою, пише військовий "Айдара" Станіслав Бунятов. "Якщо закріпляться там, то буде дуже сумно", – додав він. Російські паблики пишуть, що це панівна висота над Селидовим.
Інший офіцер із позивним "Алекс" повідомляє, що росіяни вже за півтора кілометри від сусідньої Новогродівки і засилають туди ДРГ.
Рух на Новогродівку і особливо Селидово підтверджує версію "Країни", що наступ РФ на покровському напрямку, який зараз йде більше не на захід, у бік Мирнограда та Покровська, а на південний захід, глобально у напрямку Врем'євського виступу, має на меті обійти із заходу другу лінію української оборони на всьому донецькому фронті від Очеретиного до Вугледару.
2. На Торецькому напрямку сьогодні з'явилися повідомлення про вхід російської бронегрупи до Торецька з боку Північного, де росіяни встановили прапор над панівною висотою – місцевим териконом.
Також з'явилися дані, що росіяни повністю взяли під контроль Нью-Йорк.
Інформація про це пройшла українськими пабликами, які ведуть військові, а потім і російськими. Офіційно захоплення Нью-Йорка ні Україна, ні Росія не підтверджували.
3. Велике просування РФ було вчора під Вугледаром. Там російські війська перерзали трасу на Костянтинівку, наблизившись до Водяного. Таким чином, з північного сходу Вугледар майже блокований.
Чи увійде Україна до Придністров'я?
Відомий український волонтер Тарас Чмут опублікував карту Придністров'я за підписом "ні на що не натякаю, але…".
В українських пабликах багато хто це розцінив як натяк на те, що ЗСУ можуть розпочати наступ на невизнану "республіку" Придністров'я (вона фактично підконтрольна РФ, будучи при цьому міжнародно визнаною територією Молдови).
Розмови про атаку на Придністров'я на тлі операції в Курській області в українських соцмережах останнім часом знову активізувалися.
Але, як ми вже раніше писали, цей проект має свої проблемні моменти.
По-перше, для введення ЗСУ до Придністров'я потрібна згода Молдови. Інакше з погляду міжнародного права це буде актом агресії. При цьому президент Молдови Санду неодноразово заявляла, що не бачить воєнного вирішення проблеми Придністров'я. Тим паче, що восени цього року у Молдові відбудуться вибори президента. А напередодні виборів Санду навряд чи ризикуватиме, даючи відмашку на початок війни.
По-друге, для наступу на Придністров'я треба виділити досить великі сили. Так як загальна чисельність російських військ у Придністров'ї та силових структур "ПМР" становить приблизно 15-20 тисяч осіб навіть без мобілізації (а у разі мобілізації може бути розгорнуто до 40-50 тисяч осіб). Причому із чималим запасом озброєнь. Тому для операції ЗСУ потрібно щонайменше 20 тисяч осіб. У той же час наступ на Курську область показав обмеженість українських резервів. Для атаки через кордон РФ було перекинуто війська з Донбасу, де в результаті прискорилося просування російської армії. Якщо ж Україна вирішить розпочати ще й бойові дії у Придністров'ї, проблема резервів ЗСУ ще більше загостриться.
Водночас повністю виключати настання ЗСУ на Придністров'ї (за умови згоди Молдови) все ж таки не можна.
Для Києва та його західних партнерів зараз важлива серія перемог для зміцнення бойового духу та віри у перемогу.
І, якщо в Україні та на Заході дійдуть висновку, що з Придністров'ям можна покінчити швидко та малою кров'ю, то це можуть спробувати здійснити.
Щоправда, ніхто не може гарантувати, що розрахунок на швидку та легку перемогу виправдається.
Що означають заяви РФ про загрозу ударів по АЕС?
З п'ятниці вечора з Росії йде ціла серія заяв про те, що Україна хоче завдати ударів по АЕС.
Так, російські ЗМІ з посиланням на різні джерела стверджували про те, що Київ планує вдарити "брудною бомбою" по Курській та Запорізькій АЕС. Після чого із заявою виступило міноборони РФ, в якому сказала, що поставилася до цієї інформації "з усією серйозністю" і попередила про "жорсткі відповідні військові та військово-технічні заходи".
Україна вустами представника МЗС відкинула ці звинувачення та назвала їх брехнею.
Проте інтенсивність та різкість заяв Москви про загрозу для АЕС вже викликало обговорення для чого все це робиться.
В Україні поширена версія, що таким чином РФ готує ґрунт для провокації на АЕС, у якій звинуватить ЗСУ. Хтось припускає навіть, що після цього Росія може висунути ультиматум із загрозою ядерного удару (як "відповідь" за настання ЗСУ в Курській області).
На тему ядерного удару висловився Лукашенко.
Коментуючи операцію ЗСУ в Курській області, він заявив, що "Київ може намагатися спровокувати Кремль на застосування ядерної зброї". Також він сказав, що якщо не сісти за стіл переговорів, то буде ескалація, яка закінчиться знищенням України.
Загалом так чи інакше, але "ядерна" тема в останні дні знову зазвучала з боку РФ та її союзника Лукашенка досить голосно.
Чому?
Найбільш очевидною версією є загроза на адресу Заходу.
На чому ґрунтується таке припущення?
Якщо уявити, як виглядає стратегія адміністрації Байдена щодо України в останні часи до президентських виборів у США, то вона може полягати в наступному: "перемоги України це добре, загроза ескалації це погано".
Тобто успіхи ЗСУ в Курській області допомагають кампанії Харріс, оскільки їх можна подати як доказ правильності політики демократичної адміністрації щодо підтримки України. Цим також можна перебивати тезу Трампа про те, що Україна перемогти не може.
Але якщо все це призведе до ескалації та погроз ядерної війни – це для Харріс погано, оскільки тоді вже ситуація грає на користь Трампа, один із головних пунктів критики якого на адресу Байдена та Харріс є твердження, що "вони втягують Америку в третю світову війну"., а я закінчу війну в Україні за один день”.
Тому, за логікою, Білий дім зараз у різкій ескалації не зацікавлений.
І саме по цій болючій точці росіяни, швидше за все, і б'ють своїми загрозливими заявами щодо АЕС. Можлива мета Москви: як мінімум запобігти дозволу на удари західними ракетами вглиб Росії, а як максимум – спонукати Вашингтон домогтися від Києва згортання операції ЗСУ в Курській області.
Як на це відреагує Байден поки що точно сказати не можна. На нього йде тиск і з іншого боку – українська влада та група підтримки Києва на Заході активно доводять, що тепер саме час зняти будь-які обмеження, оскільки атака ЗСУ показала, що "не треба боятися перетинати червоні лінії Путіна".
Однак, поки що реакція на це Вашингтона дуже обережна.
Замспікера Пентагону Сабріна Сінгх заявила, що США не дозволяють Україні завдавати ударів ракетами ATACMS по території РФ через побоювання ескалації.
За її словами, хоча Росія досі не відповідала на перетин "червоних ліній", але немає гарантій, що цього не відбудеться в майбутньому.
Також звертає на себе увагу і досить велика кількість скептичних публікацій у близьких до демократів США медіа щодо перспектив Курської операції ЗСУ, а також стаття про зрив, що з'явилася в суботу, через настання в Курській області, переговорів між Україною та Росією щодо часткового припинення вогню ( Москва, проте, заперечує, що такі переговори взагалі планувалися). Плюс до цього останніми днями пройшла серія публікацій про причетність України до підриву "Північних потоків".
Ймовірно, з урахуванням такої неоднозначної позиції Вашингтона Москва і вирішила підняти градус напруги. Але поки що незрозуміло чи це подіє на США і якщо не подіє, які будуть подальші кроки РФ.