Нещодавнє інтерв'ю куратора російських найманців з ПВК "Вагнер" Євгена Пригожина стало першим антипутінським публічним виступом представника російської еліти після початку вторгнення РФ.
Про це пише Telegram-канал "Політика Страни".
Пригожин заявив про загрозу нового 1917 року в РФ і видав багато іншої "зради".
За формою, інтерв'ю, звісно, ні антивоєнне, ні антипутінське. Пригожин критикує Шойгу та Адміністрацію президента РФ, але при цьому заявляє, що "слухається Путіна". Він також закликає до нових хвиль мобілізації, переведення економіки на військові рейки і взагалі за перетворення Росії на кілька років на Північну Корею.
Однак, червоною ниткою через усі інтерв'ю проходить думка про безглуздість війни, яку розпочав Путін. Про те, що ефект від неї не досяг тих цілей, які спочатку проголосили ("денацифікація" та "демілітаризація"), про те, що замість того, щоб працювати з Україною, створювати з підконтрольної РФ частини Донбасу "вітрину російського світу", Росія навіщось вторглася в Україну, "ковбасячи" всіх поспіль, та ще потім і "обоср@лась" під Києвом, Херсоном та Харковом.
Путіна Пригожин прямо не критикує, але його критика бюрократії та еліт нагадує критику Єльцина партноменклатури наприкінці 80-х років, від якої він потім плавно перейшов до розгромної критики Горбачова. До речі, Пригожин досить позитивно оцінив Навального, який, за його словами, викривав корупцію в еліті і нарік, що тепер, коли його посадили, викривати корупцію більше нема кому.
З інтерв'ю в цілому випливає, що головний винний у всьому не Шойгу і не Герасимов, а Путін, який цю війну почав з цілями, про які нікому достеменно невідомо.
Чи такого ефекту хотів досягти своїм інтерв'ю Пригожин або його просто "занесло" на темі хайпа - сказати важко. Але саме так воно може сприйматися багатьма.
При цьому варто звернути увагу на ще один момент. За поширеною точкою зору, нинішня стратегія Кремля у війні, після провалу початкового плану, полягає в тому, щоб відбити наступ ЗСУ, після чого змусити Україну та Захід до заморозки конфлікту по нинішній лінії фронту через перемир'я за "корейським сценарієм", яке зафіксувало б територію завоювання Росії.
З Заходу останнім часом також надходять сигнали, що "корейський варіант", теоретично, можливий, якщо Україна не досягне вражаючих успіхів у ході майбутнього наступу найближчими місяцями.
Пригожин теж говорить про цей план, але вважає його малореалістичним, вважаючи, що Захід і надалі підтримуватиме Україну, а відтак треба готуватися до тривалої війни. Чи дійсно він вважає такий варіант нереальним, чи просто бачить для себе вигіднішим затягування війни, що збільшує його шанси встрибнути на вершину російської політичної ієрархії – питання відкрите.
Але якщо дійсно стратегія Кремля полягає в тому, щоб відбити наступ ЗСУ і потім примусити Київ і Захід до заморозки, то дії Пригожина (включаючи висновок ПВК "Вагнер" з фронту, а також загалом "добру" риторику) реалізації цієї стратегії, мабуть, не допомагають.
Які будуть наслідки такого дисбалансу – побачимо, можливо, вже найближчим часом.