Підбиваємо підсумки 370-го дня війни в Україні.
Атака безпілотників по Росії
З учорашнього вечора РФ атакують дрони імовірно українського походження.
Повідомлялося про появу безпілотників одразу у низці регіонів Росії: Московській, Ленінградській, Білгородській та Краснодарській областях, а також республіці Адигея.
Пізно ввечері три безпілотники були збиті над Бєлгородом. Один із них залетів у вікно квартири, уламками іншого було трохи пошкоджено три машини.
Вранці два інциденти сталися на півдні країни. У селищі Нової республіки Адигея під час падіння невідомого літального апарату було "незначно зруйновано господарську споруду", заявила місцева влада.
Судячи з опублікованих фото уламків, це міг бути безпілотник Ту-141 "Стриж" або Ту-143 "Рейс".
А в Туапсі (Краснодарський край) сталася пожежа на нафтобазі. Влада заявила, що горіла господарська споруда, а самі резервуари з паливом не торкнулися.
У міноборони РФ заявили, що обидва безпілотники запускали Україна для ударів по об'єктах "громадянської інфраструктури", проте вони втратили управління, і один БПЛА впав у поле, а другий "не завдав шкоди об'єкту, що атакується".
Після цього стало відомо, що ще один безпілотник упав у Підмосков'ї.
За даними пабліків, його виявили за 10 метрів від забору газової компресорної станції "Газпрому" у Коломенському районі. Влада лише заявила, що його метою "міг бути об'єкт громадянської інфраструктури".
По фото зробили висновок, що це міг би бути UJ-22 Airborne виробництва української компанії "Укрджет". Такий дрон може летіти на дальність до 800 км, на висоті до 6 км, зі швидкістю 130-140 км/год і може нести 15-20 кг вибухівки та оптику для розвідки.
А в Санкт-Петербурзі аеропорт "Пулково" тимчасово не приймав літаки і навіть підняли в небо винищувачі.
Паблики писали про невідомий об'єкт у повітрі. Однак влада заявила, що причиною були вчення сил ППО. Які, якщо вірити офіційній версії російського міноборони, проводилися якраз того дня, коли був масований наліт дронів на РФ.
Але, зважаючи на все, Україна починає масово застосовувати дрони по Росії (хоча офіційно Київ своєї причетності не підтверджував). І хоча поки, судячи з повідомлень, істотних збитків вони не завдали, але тенденція очевидна.
У перспективі це може бути відкриттям ще одного "фронту" проти Москви, пов'язаного з заподіянням шкоди російській інфраструктурі та військовим об'єктам. А також для організації паніки серед населення та претензій людей до керівництва Росії з приводу ходу війни (до речі, сьогодні знову була зламана система телерадіомовлення у низці регіонів РФ, і там оголосили про "ракетну атаку").
<script async src="https://telegram.org/js/telegram-widget.js?21" data-telegram-post="stranaua/93037" data-width="100%"></script>
Щоправда, реакція цього громадського думки у самій РФ то, можливо і інший. Може зрости підтримка використання Росією жорсткіших методів війни проти України.
Тим часом, сама українська влада очікує з боку росіян ракетного удару найближчим часом.
Губернатор Миколаївської області Кім повідомляє, що росіяни готові до завдання нового ракетного удару вже з п'ятниці, але переносять його завдяки діям ЗСУ та ГУР (якими саме - невідомо, але ймовірно, йдеться про ймовірний удар по білоруському аеродрому Мачулищі, де міг бути пошкоджений російський літак-навідник А-50, який коригує ракетні обстріли, хоча, судячи з фотографій, що з'явилися сьогодні, він істотно пошкоджений не був).
За словами Кіма, росіяни здійснюють дорозвідку, змінюють тактику, тож Україні складніше прорахувати, що вони планують.
Ситуація на фронті
Судячи з заяв українських військових, ситуація в Бахмуті суттєво ускладнилася. Вкрай напруженою її назвав командувач Сухопутних військ Олександр Сирський.
"Незважаючи на суттєві втрати, ворог кинув у наступ найбільш підготовлені штурмові загони "Вагнера", які намагаються прорвати оборону наших військ та оточити місто", - заявив Сирський.
Український командир з позивним Мадьяр, який воює в Бахмуті, заявив, що "складніша нікуди" ситуація залишається на північному фланзі, де росіяни намагаються перекрити в'їзд у Бахмут і взяти під вогневий контроль "дорогу життя" через Хромово (Артемівське). Це головна траса, якою йде постачання.
Мадьяр каже, що дорога зараз не під вогневим контролем, а під вогневим впливом є ділянки, які потенційно можуть прострілюватися, зокрема протитанковими ракетами.
Зазначимо, що від Ягідного, яке, як стверджують росіяни, вони контролюють (що Київ не підтверджує) до траси менше трьох кілометрів. Ця відстань легко пробивається артилерією супротивника.
Але, як заявляє Мадьяр, станом зараз Бахмут не перебуває в оточенні. "Захищатимуть Бахмут стільки, скільки в цьому буде потреба та військова необхідність", - додав Мадьяр.
Про дуже тяжку ситуацію навколо Бахмута говорять і інші українські військові.
У військових телеграм-каналах України сьогодні пройшла інформація, що росіяни просунулися в районі Собачівки на півдні Бахмута – аж до греблі. А також просунулися на кілька кварталів углиб Забахмутки – району на сході міста.
Офіційно, Україна цих даних не підтверджувала.
Також про складну ситуацію на півночі Бахмута пише журналіст Bild Юліан Рьопке. Він опублікував у Твіттері "наочні докази, що північний район Бахмута Ступки впав перед російськими військами вторгнення".
"Ось уже кілька тижнів територіальні претензії Вагнера були або залишаються ближчими до реальності, ніж претензії українського генштабу, на жаль", - написав Рьопке.
На фото, які виклав Рьопке, - російські військові у невідомих руїнах, а також супутниковий знімок.
Раніше про захоплення Ступок повідомляла ПВК "Вагнер". Україна цього не підтверджувала.
На північ йдуть бої в Луганській області. Противник намагався прорвати оборону біля Куземівки та Новоселовського на Сватівському напрямі, повідомив губернатор Сергій Гайдай.
"Постійні спроби наступу з боку російсько-окупаційних військ. Здебільшого це Кремінський напрямок. Були спроби за допомогою важкої техніки прорватися на Сватівському напрямку, але нічого на сьогоднішній день у них не виходить, незважаючи на те, що туди великі сили кинуті. сьогоднішній день все у нас стабільно", - розповів Гайдай.
Зазначимо, що саме на цій ділянці наголошується на зміні російської військової тактики, про що пише американський "Інститут вивчення війни" з посиланням на оповідання українських військових.
Штурмовий загін у РФ є підрозділ розміром з батальйон, оптимізований для лобових атак на укріплені райони. У його складі - шість основних бойових танків Т-72, 12 бойових машин піхоти, а також набір переносних термобаричних ракетних установок, протитанкових керованих ракетних комплексів, артилерії, що буксирується, і самохідних мінометів.
З'єднання складається з трьох штурмових рот та танкового відділення. Кожна рота має командний елемент, два "взводи" (чисельність яких набагато нижча за штатну), групу БПЛА, бойових броньованих машин, взводи вогневої підтримки та артилерійської підтримки. Також там є резервна секція та медики.
Кожна рота має один танк і чотири бойові машини піхоти БМП/БМД-2 з протитанковими установками, великокаліберними кулеметами та мінометами.
Основними маневреними елементами є загони чисельністю від 12 до 15 осіб, розбиті на тактичні групи з трьох осіб. Штурм проводиться менш ніж за хвилину з початку артилерійського вогню по відкритих укріплених позиціях, а мінометний вогонь контролює командир взводу.
При цьому танки Т-72 найчастіше використовують для вогневої підтримки з тилу.
Таким чином російські війська намагаються перетворити свої з'єднання на більш дрібні та маневрені військові формування, ніж ті, що застосовувалися на початку війни, робить висновок "Інститут".
Військові перспективи та переговори
Знакову заяву зробив генсек НАТО Єнс Столтенберг. Він визнав, що розширення допомоги Україні неможливе без ризику ескалації. Але для альянсу перемога Росії "несе вищі ризики".
Тобто генсек натякає, що НАТО готове до ескалації, бо на карту поставлено дуже багато для Заходу.
Інше питання – чи згодні з цією тезою всі члени Альянсу, включаючи ключові країни – США, Німеччина та Франція, які раніше заявляли, що підвищення рівня ескалації та виходу ситуації з-під контролю є неприйнятним.
Про те, що ситуація тут може бути настільки однозначною видно і з поставок танків. Як з'ясувалося, багато країн ЄС не готові передати Україні обіцяну кількість "Леопардів", пише New York Times.
Деякі країни виявили, що танки в їхньому арсеналі фактично не працюють або не мають запасних частин. солдатів користуватися танками старих моделей", - пише газета.
За її даними, Німеччина та союзники не можуть "наскрестити" достатньо Leopard 2 навіть на два танкові батальйони — а це всього 62 машини. Навіть деякі країни, які ще недавно вимагали у Берліна дозволу на реескпорт танків, тепер не можуть знайти достатньо машин для відправки.
"Незважаючи на те, що в Європі є близько 2000 танків Leopard 2 різних моделей, обіцяних Україні, їй, як і раніше, не вистачає сотень, які їй потрібні", - пише газета.
Також від Столтенберга прозвучала заява щодо натовської перспективи самої України. Він заявив, що Україна стане членом альянсу лише у "довгостроковій перспективі". Водночас, Київ назвав такий вступ "найважливішим елементом безпеки" України, про що сьогодні заявив глава Офісу президента Єрмак.
Іншими словами, у НАТО дають зрозуміти, що доти, доки Україна не закінчить війну з Росією, про її вступ до Альянсу говорити не доводиться. Про що нещодавно заявив і президент Чехії Петро Павло.
У цих посиланнях, крім іншого, може читатися як заклик до якнайшвидшої перемоги над російськими військами. Але й якийсь натяк, що до НАТО Київ може вступити лише врегулювавши на довгостроковій основі конфлікт із Москвою.
Як можуть ці домовленості бачити на Заході – сьогодні озвучив один із провідних журналістів телеканалу CNN Фарід Захарія.
На його думку, найреалістичніший спосіб закінчити війну в Україні - залишити Крим і Донбас під фактичним контролем Росії, ухваливши решту території України в НАТО і не поширювати його гарантії на спірні території.
Жодна із сторін не має достатньо сил, щоб виграти війну, і недостатньо слабка, щоб вимагати миру. "Конфлікт зайшов у глухий кут", - констатує Захарія.
"Щоб докорінно змінити ситуацію, будуть потрібні великі перемоги. Україні потрібно відновити приблизно вдвічі більше території, ніж вона змогла минулого року, просто щоб повернути землі, завойовані після вторгнення 2022 року", - пише автор, але констатує, що в останні три місяці успіхів Київ не мав.
Справи ж у Росії, незважаючи на низку військових поразок, йдуть, на думку Захарії, краще. Захоплена територія утримується, економіку РФ також спромоглася стабілізувати.
"За прогнозами МВФ, цього року [економічне зростання] у Росії буде краще, ніж у Великій Британії чи Німеччині. Росія вільно торгує з такими економічними гігантами, як Китай та Індія, а також з такими сусідами, як Туреччина та Іран. Завдяки цим і багатьом іншим країнам, крім сектора передових технологій, вона має доступ до всіх товарів і капіталу, які вона втратила в результаті бойкоту Заходу. Зараз існує величезна світова економіка, в яку не входить Захід, і Росія може вільно плавати в цих водах", - вважає Захарія.
У короткостроковій перспективі Захід нарощуватиме постачання зброї та грошей. Але "при цьому важко уявити собі повну перемогу в стилі Другої світової війни. Більшість воєн закінчуються переговорами. І ця навряд чи буде іншою".
На думку Захарії, Путіна за стіл переговорів може посадити лише загроза втрати Криму. Далі автор публікує своє бачення підсумкових угод. Туди входить:
- припинення вогню,
- Повернення Україні територій, захоплених з лютого 2022 року.
- Землі, підконтрольні РФ з 2014 року, будуть предметом міжнародного арбітражу, там можуть пройти місцеві референдуми під егідою міжнародних груп.
- Україна отримає гарантії безпеки від НАТО, хоча вони не поширюватимуться на спірні території.
"Цей компроміс - простіше кажучи, Крим і частина Донбасу за де-факто членство в НАТО і ЄС - може бути проданий українцям, тому що вони досягнуть своєї давньої мети - стати частиною Заходу. Це може бути прийнятно для Росії, бо вона може стверджувати, що захищає деякі російськомовні частини України", – каже Захарія.
Заперечуючи опонентам такого компромісу, авторка каже, що сумнівається у повній перемозі України.
"У 2021 році Росія була більш ніж втричі більша за Україну за населенням, майже в 15 разів більше за ВВП і витрачала в 10 разів більше на оборонний бюджет. Відомо, що росіяни мають високу здатність до болю у воєнний час", - пише Захарія..
Він нагадав, що український ВВП впав на 30%, країна живе лише за рахунок західної допомоги, і витрачає вдвічі більше, ніж заробляє. Також Захарія звертає увагу на гуманітарний аспект:
"Понад 13 мільйонів людей переміщено, близько 8 мільйонів з них за кордоном. Війна йде на українській землі, її міста розбомблені, її заводи зруйновані, її люди знедолені. Якщо війна так затягнеться на роки, то варто запитати: ми дозволяємо знищити Україну, щоб врятувати її?
Говорячи про це, автор адресується переважно до України та "партії війни" на Заході. Але малоймовірно, що сама Росія піде на такий сценарій. Принаймні з власної волі.
Адже тоді доведеться віддавати сухопутний коридор до Криму – найбільш цінне завоювання РФ у цій війні. І виникає загроза, що нависає, над Кримом, якою ЗСУ скоріш за все скористаються для наступу на півострів.
Учора про це детально розповів колишній командувач армії США у Європі Бен Ходжес. На його думку, підійшовши впритул до півострова, українська армія може ізолювати Крим за допомогою далекобійних ударів, перервавши комунікації російських сил там із "великою землею".
"Пріоритет: завдати високоточного удару, щоб ізолювати Крим, а потім зробити його непридатним для російських сил. Виженіть Чорноморський флот із Севастополя точковими ударами. Те саме для ВПС Росії в Саках і т.д. Сухопутні війська можуть зайти пізніше", - написав він у Twitter.
Зазначимо, що цей план теоретично реалізуємо лише в одному випадку – якщо ЗСУ зможуть прорвати оборону росіян на південному фронті (лінія Василівка-Вугледар), витіснити російські війська з лівого берега Дніпра, вийти до Азовського моря та кордону з Кримом.
Також із цього випливають два висновки.
Перший - якщо ЗСУ зможуть виконати цей план (вийти до Азовського моря та Криму), то далі Україна, швидше за все, не пропонуватиме перемир'я, а розпочне військову операцію в Криму (приблизно за планом, описаним Ходжесом, через його очевидність). Тому що з огляду на логістичну вразливість півострова обороняти його росіян буде набагато важче, ніж нинішню лінію фронту Василівка-Вугледар. І якщо її буде прорвано, то ЗСУ навряд чи зупиняться на кордоні з Кримом.
Другий висновок - виходячи зі сказаного вище, зрозуміло, що лінію Василівка-Вугледар росіяни намагатимуться утримати всіма силами і жодних горезвісних "жестів доброї волі" та "перегрупувань" (на кшталт відступу з-під Києва та з правого берега Дніпра) чекати навряд чи варто. Тим більше, що обороняти цю ділянку фронту росіянам буде, повторимося, простіше за Крим. Через зручнішу логістику та постачання військ.
Тому на "план Захарії" Росія (за умови, якщо Україна не переріже сухопутний коридор до Криму військовим шляхом) може піти лише у разі якоїсь масштабної мирної угоди з міжнародним визнанням кордонів та скасуванням усіх санкцій.
Але на даному етапі РФ не готова під час переговорів обговорювати повернення Україні анексованих територій, про що сьогодні заявив Пєсков.
"Існують певні реалії, реалії, які вже стали внутрішньоросійськими, я маю на увазі нові російські території. Існує Конституція РФ, яку не можна не враховувати нікому і яку російська сторона не зможе поступитися ніколи. Ось це дуже важлива реалія", - стверджує Пєсков.
При цьому він дав зрозуміти, що за столом переговорів можуть обговорюватись деякі інші цілі російського вторгнення. Російські ЗМІ пишуть про це так:
Представник Кремля також нагадав, що є певні цілі, які виконуються в ході "спеціальної військової операції", і вони є пріоритетом для Росії. українського режиму”.
Зі свого боку, глава Офісу президента Андрій Єрмак сьогодні заявив, що Україна не приймає пропозиції щодо припинення вогню, які містяться, зокрема, у китайському мирному плані.
"Ми не приймемо це... припинення вогню, тому що Росія завжди використовує припинення вогню, щоб заморозити конфлікт і бути готовим до нової анексії, нових агресій. Ми не довіряємо цьому сигналу", - заявив Єрмак, повторивши тезу про те, що мета України – вийти на межі 1991 року.
Тобто поки що позиції України та Росії не мають жодних точок збігу для переговорів і тому обидві сторони намагатимуться переломити на свою користь ситуацію на полі бою.