Підбиваємо підсумки 330-го дня війни в Україні.
Ситуація на фронті
За даними Генштабу, ЗСУ за останню добу відбили атаки в районах населених пунктів:
- Білогорівка Луганської області
- Терни, Верхньокам'янське, Соледар, Сіль, Червона Гора, Бахмут, Клещеївка, Олександро-Шультине, Курдюмівка, Водяне, Мар'їнка, Перемога та Парасковіївка Донецької області.
Олександро-Шультино знаходиться біля Костянтинівки, біля траси, що веде на Горлівку та Торецьк. Раніше у цьому районі росіяни атакували Предтечине. Тобто російські війська намагаються промацувати оборону навколо Костянтинівки.
Сьогодні куратор ПВК "Вагнер" Пригожин заявив про захоплення Кліщеївки - села на північний захід від Бахмута.
"Можна сміливо заявляти, що населений пункт Кліщеївка, яке є одним із важливих передмість Бахмута, повністю взято під контроль підрозділами ПВК "Вагнер", - стверджує Пригожин.
Україна цього не підтверджує. У ранковому зведенні Генштабу повідомляється, що атака на Кліщеївку відбита. Також про село нічого не заявило російське міноборони у своєму регулярному зведенні.
Кліщеївка має важливе значення, оскільки з нього відкривається дорога на трасу Костянтинівка – Бахмут, яку хочуть перерізати росіяни, щоб блокувати місто з південного заходу (з ймовірним ударом на Красне та Годинник Яр).
Одночасно росіяни атакують і на північ від Бахмута у напрямку Червоної гори, щоб перерізати дороги, що йдуть у місто зі Слов'янська та Сіверська.
Якщо вони зможуть виконати ці завдання, то Бахмут ще не буде повністю оточений, проте виникне така загроза (можливий зустрічний удар із півдня та півночі). Але навіть без повного оточення більшість комунікацій, що залишилися, буде під вогневим контролем росіян.
Тому бої цих напрямах мають важливого значення з погляду загалом бою за Бахмут.
Танки та інша зброя
Україна сьогодні зробила одразу кілька заяв про необхідність дати їй більше зброї, щоби змінити хід війни. Відбувається це напередодні зустрічі міністрів оборони НАТО на базі "Рамштайн" у Німеччині, яка відбудеться 20 січня.
Очевидно, що головна мета – схилити Німеччину до рішення щодо надання Києву основних бойових танків "Леопард-2". Причому йдеться не лише про згоду на постачання цих танків із ФРН, а й на згоду про постачання цих танків Україні іншими країнами.
Збройовій темі було присвячено виступ Володимира Зеленського на українському сніданку у Давосі. Там від президента України прозвучала низка тез:
1. На фронті немає стагнації, є уповільнення процесу, і пов'язане воно не з погодою, а із забезпеченням ЗСУ "потужностями".
2. ЗСУ не можуть виживати на мотивованості та на моралі, це "зайві слова", треба збільшувати постачання зброї Україні. Зеленський заявив, що є дефіцит снарядів.
3. Назвав "не дуже правильною стратегією" заяви Німеччини про надання танків Україні лише разом із США. Саму Німеччину Зеленський не згадав, але з контексту було ясно, про кого мова.
4. Назвав слабким місцем України системи ППО та попередив, що Росія готується застосувати ще один пакет іранських дронів, якого вистачить на кілька тижнів чи місяців.
5. Україні потрібні далекобійні ракетні системи НАТО не для ударів по Російській Федерації. "Ми говоримо про тимчасово окуповані наші території, звідки летять сьогодні ракети, йде артилерія".
За словами Зеленського, звільненим Херсоном російська артилерія б'є з відстані, до якої "ми не можемо дотягнутися".
6. Зеленський відмовляється від переговорів із Путіним, бо не впевнений, що російський президент живий.
"Сьогодні я не зовсім розумію, з ким говорити і про що говорити. Я не впевнений, що той президент Росії, який іноді з'являється на хромакеї, що це він і є. Я не зовсім до кінця розумію, що він живий, чи приймає він?" рішення, чи хтось ухвалює рішення. Що це за коло осіб? У мене немає жодної інформації", - заявив український президент.
Остання заява мала, ймовірно, скоріше риторичний характер і в цілому відображала небажання Києва ні про що домовлятися з Москвою на даному етапі - поки що російські війська перебувають на території України і Москва їх виводити не має наміру.
Але повернемось до танків. Сьогодні українські міністри Олексій Резніков та Дмитро Кулеба звернулися до західних партнерів із закликом надати Києву Leopard 2.
"Ми гарантуємо, що ми використовуватимемо цю зброю відповідально та виключно для захисту територіальної цілісності України у міжнародно-визнаних кордонах", - йдеться у заяві. Мабуть, у такий спосіб чиновники намагаються відповісти на побоювання Німеччини про те, що її зброя буде використана для атак проти території РФ (що може розширити межі конфлікту до глобального).
Повідомлення, які можна розцінити як тиск на Берлін, надходять не лише з України.
Міністр оборони США Ллойд Остін пообіцяв "тиснути на німців", щоб схилити їх до передачі Україні танків, повідомило CNN із посиланням на своє джерело у Пентагоні. "Ми дуже оптимістично дивимося на перспективи прогресу з цього питання на кінець тижня", - повідомив співрозмовник телеканалу.
Також звучить якась подоба загроз. Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький натякнув, що Польща може поставити танки Leopard до України, не чекаючи на схвалення Німеччини. "Схвалення тут вдруге. Ми або швидко домовимося, або самі зробимо правильно", - сказав Моравецький в ефірі Polsat News.
Все це говорить про те, що Німеччина сильно вагається щодо танків. Як саме – пише німецька газета Bild. Вона повідомила, що у вівторок канцлер Олаф Шольц зателефонував до президента США Джо Байдена. І "ясно дав зрозуміти свою позицію "основні бойові танки лише разом".
Наступного дня Шольц провів засідання уряду, де заявив те саме: Німеччина готова відправити бойові танки в Україну і дозволити європейським союзникам зробити це - але якщо Америка сама також відправить Києву танки Abrams. На що Байден поки що йти не хоче.
У ще одній статті Bild говориться, що згода Німеччини на постачання танків Україні стає дедалі ймовірнішою, і Шольц обговорює різні варіанти такого рішення:
- спільна згода на передачу танків Україні з усіх джерел
- зелене світло на постачання Leopard 2 з Польщі та інших країн ЄС (але не з Німеччини)
- Ліцензія на експорт до 100 старих німецьких танків Leopard 1 зі складів виробника (але не від Бундесверу).
- Або комбінація варіантів.
У промислових колах Німеччини кажуть, що принаймні 88 старих танків Leopard 1 можуть бути введені в дію протягом трьох місяців. За даними іншої газети – Handelsblatt – німецький концерн Rheinmetall готовий поставити Україні понад 100 танків цього року, якщо буде згода уряду.
Як зняття основного заперечення Німеччини, яка не бажає експортувати танки поодинці, Франція розглядає можливість відправки в Україну своїх танків Leclerc, пише американська газета Politico. Раніше свої танки Challenger 2 погодилася передати Британія. Але, як ми говорили вище, Шольц вимагає участі Америки у цьому танковому альянсі.
США кажуть, що їхні 70-тонні "Абрамси" вкрай складні в управлінні та обслуговуванні, тому в Україні вони не стануть у нагоді (хоча раніше від Штатів звучали побоювання, що росіяни можуть захопити ці танки та дізнатися про якісь технології).
І якщо позиція Шольця щодо "Абрамс" не зміниться, то й дозволу на постачання "Леопардів" Україні не буде (до згоди США на умови німецького канцлера).
Але питання в тому, що тиск іде дуже потужний, і Шольц, не виключено, буде змушений змінити свою позицію. Можливо, це з'ясується вже завтра – на зустрічі у Рамштайні.
Поки що з Берліна з приводу танків ідуть суперечливі сигнали.
Бундестаг, наприклад, сьогодні відклав голосування на підтримку передачі "Леопардів" для України. Після спекотних дебатів парламент передав пропозицію парламентської групи ХДС/ХСС щодо постачання танків до комітету із закордонних справ - для подальшого обговорення. І хоч сталося це через негативну позицію двох фракцій - "Альтернатива для Німеччини" та "Ліві" (вони традиційно вважаються найбільш лояльними до Росії), але раніше й керівники партії самого Шольця - СДПН також скептично ставилися до постачання танків.
З погляду європейських прихильників компромісу з Росією для якнайшвидшого припинення війни, постачання танків та іншої важкої техніки тільки затягнуть війну, оскільки Україна намагатиметься переламати ситуацію на полі бою і не захоче сісти за стіл переговорів (ця ж теза, до речі, активно просуває та Москва).
Але зараз прихильники такої точки зору на Заході в явній меншості.
І переважаючий настрій держав НАТО на поточний етап війни є протилежним: насичення ЗСУ такою кількістю бронетехніки, яка дасть Україні можливість сформувати нові механізовані з'єднання, контратакувати, завдати військової поразки російським військам і змусити РФ до прийняття умов миру Києва та Заходу.
Практично щодня йдуть рішення про постачання тих чи інших видів "броні", а також ракет та гармат.
Наприклад, крім 14 танків Challenger 2, Британія має намір поставити Україні ще 200 одиниць техніки, заявив глава британського МЗС Джеймс Клеверлі. Також королівство пообіцяло Києву 600 ракет Brimstone.
Данія заявила, що відправить в Україну одразу 19 САУ "Цезар", а Швеція - самохідки Archer та 50 бойових машин піхоти CV90. Навчання українських бійців на шведських системах має відбутися протягом кількох місяців.
Але найбільший "бронепакет" допомоги готують американці. Він, за даними "Вашингтон пост", потягне на 2,5 мільярда доларів і включатиме десятки бронемашин Bradley, а також близько 100 машин Stryker.
Американська газета Politico також припустила, що Штати нададуть Україні ракети GLSDB, здатні бити 160 кілометрів.
Згідно з картою, опублікованою військовим блогером Def Mon у Twitter, вони зможуть вражати цілі по всій захопленій території України, північному заході Криму та прикордонним територіям РФ.
Ці ракети малого діаметра з двигуном можуть запускатися з "Хаймарсів" чи інших установок цього сімейства MLRS, які також Україна має. Наразі найдальнобійніше натовське озброєння, яке має Україна - це штатні ракети для "Хаймарсів", здатні завдавати шкоди на 80 кілометрів.
Тобто ми бачимо очевидно наступальний характер озброєнь, що передаються Україні. Російські військові експерти вважають, що навесні це допоможе ЗСУ розгорнути як мінімум дві механізовані бригади, а до літа - ще стільки ж. Що дозволить українським силам спробувати піти в атаку, наприклад, на Мелітополь.
Військові перспективи
У своєму "танковому" зверненні до Європи міністри Рєзніков та Кулеба заявили, що є загроза нового повномасштабного наступу РФ.
"Росія зберігає значну перевагу у кількості військ, озброєнь та військової техніки. Російські війська продовжують наступальні дії на сході України. Кремль готується до подальшої активізації бойових дій. Спроба реваншу Росії за її невдачі у війні проти України, у тому числі й загроза нового повномасштабного наступу російських сил, дуже реальна", - йдеться у заяві.
Щоправда, екс-радник Офісу президента Олексій Арестович це оскаржив і заявив, що інформація про масштабний наступ РФ не відповідає дійсності. Але поширюється при цьому "у чатах дуже відповідальних "керівників".
За його словами, зараз йде "масове нагнітання щодо масштабного наступу". Сам Арестович вважає це "системною роботою" Кремля.
Цікаво, що такої думки дотримується і радник Об'єднаного комітету начальників штабів США Дейв Батлер. Він заявив, що не бачить у Росії потенціалу для великого наступу.
А ось у Польщі, яка активніше за інших виступає за постачання танків Україні і першою пообіцяла їх надати, звучать інші думки. Колишній командувач сухопутних сил Польщі Вальдемар Скшипчак вважає, що Росія може розпочати свій новий повномасштабний наступ з боку Воронежа, Курська та Брянська (тобто - з північного сходу) і рушити на південь України.
За його інформацією, саме там РФ зосередила більшість із 300 тисяч мобілізованих восени солдатів. У такому разі під ударом можуть опинитися спочатку Полтава та Дніпро, а потім Харківська, Луганська, Донецька, Запорізька та Херсонська області.
Нового походу на Київ польський генерал не прогнозує. Також він унеможливлює напад армії Білорусі.
Загалом прогноз відставного генерала песимістичний - на його думку, нинішні поставки натовської бронетехніки в об'ємах, що обговорюються (100 танків "Леопард") ситуацію принципово на фронті не змінять.
"Був шанс виграти цю війну, але влітку можливість була втрачена. У серпні я сказав: "Бий росіян, тому що другого шансу у тебе не буде". Вони більше не будуть слабшими, ніж вони є". З'ясувалося, що на півдні, на півночі були наступальні дії, але рішучого удару, який би зламав російську армію, не було і тепер є наслідки. Росіяни відтворюють свій потенціал", - заявив він.
Тепер, на його думку, "Росію можна задушити лише політично та економічно. Путіну необхідно затягнути політико-економічну петлю. Якщо цього не зробити, Україна не має військового шансу виграти цю війну".
Щоб переламати негативні тенденції на фронті, польський колишній командувач вважає, що потрібно значно посилити військову підтримку України, створювати та навчати нові підрозділи ЗСУ. У тому числі й за рахунок мобілізації українців, які перебувають у ЄС.
"Разом з НАТО ми маємо розпочати підготовку нових формувань української армії – у Польщі, Німеччині та Франції. Навчайте тих громадян України, які тут перебувають, - мобілізуйте, навчайте, призначайте, відправляйте на фронт, тому що Україні стає все важче", - заявив Скшипчак.
З Росії ж сьогодні звучали заяви про те, що воювати Москва готова до кінця, якщо не буде враховано її вимоги щодо України. "Чим раніше Зеленський виявить готовність враховувати вимоги Росії, тим швидше все закінчиться", - сказав речник Путіна Дмитро Пєсков.
Також у Росії знову заговорили про ядерний сценарій. Заступник голови радбезу РФ Дмитро Медведєв пригрозив ядерною війною "недорозвиненим політичним тусовщикам" через заяви в Давосі про те, що Росія має програти (таку заяву вчора робив німецький канцлер Олаф Шольц).
"Програш ядерної держави у звичайній війні може спровокувати початок війни ядерної. Ядерні держави не програвали великих конфліктів, від яких залежить їхня доля", - написав Медведєв у Telegram.
Слідом за ним патріарх Кирило у своїй проповіді заявив про загрозу "кінця світу" у разі спроби "перемогти Росію".
"Сьогодні виникають дуже великі загрози світу. Нашій країні, та й усьому роду людському. Тому що у якихось божевільних людей з'явилася думка, що Росію, яка має потужну зброю, можна перемогти або, як то кажуть, переформатувати. Будь-яке бажання знищити Росію означатиме кінець світу", - сказав Кирило.
Тобто Росія дає свою відповідь на підвищення ставок Заходом, говорячи про те, що спроба здобути військову перемогу над РФ обернеться ядерною війною. І, зважаючи на все, основний адресат цих месиджів - та сама Німеччина, яка явно не бажає підвищення рівня конфлікту. Хоча, судячи з тональності західних ЗМІ, в реальність ядерних загроз Росії там уже не вірять. Наприклад, газета "Нью-Йорк Таймс" пише, що у США розглядають варіант дати Україні зброю, яка здатна бити по Криму. У тому числі й тому, що побоювання ескалації у відповідь аж до ядерної з боку РФ у Вашингтоні помітно знизилися за останні місяці. Не виключено, що тому в Москві знову вирішили нагадати, що такий сценарій Росія, як і раніше, не відкидає, якщо її намагатимуться поставити на межу поразки у війні.
Загалом стратегія НАТО вимальовується наступною: завдати поразки РФ, щоб вона погодилася на щонайменше відхід з територій, захоплених після 24 лютого. Тому на Заході, мабуть, і заявляють, що поки що немає передумов для мирних переговорів (за нинішньої ситуації на фронті Росії немає жодного сенсу нікуди йти за своєю волею).
Стратегія Росії - показати нереальність завдання завдання їй прямого військового поразки. І спонукати Захід з Україною погодитися як мінімум на перемир'я з розмежуванням за нинішньою лінією фронту. А як максимум – постаратися перейти у наступ, спробувати завдати поразки ЗСУ та захопити нові території.
Вбивство переговорника Кірєєва
З українсько-російськими переговорами – точніше, зі спробою їхнього зриву – пов'язана й темна історія вбивства навесні українського переговорника з РФ Дениса Кірєєва. Він брав участь у перших зустрічах біля Білорусі. І був убитий у Києві у перші тижні війни.
Про його загадкове вбивство вчора згадав The Wall Street Journal.
Видання пише, що Кірєєв був убитий співробітниками СБУ як "шпигун Москви" (про цю ж версію відразу після вбивства писала і "Країна"). Але Головне управління розвідки заявило, що то був її співробітник.
А голова ГУР Кирило Буданов сказав, що інформація від Кірєєва допомогла ЗСУ відстояти Київ, а президент посмертно нагородив його медаллю.
WSJ розповідає біографію Кірєєва, який співпрацював із регіоналами братами Клюєвими, мав великі зв'язки в Росії, але при цьому допомагав українським військовим, а перед початком вторгнення погодився на пропозицію Буданова працювати на українську розвідку.
"Генерал Буданов звернувся до патріотизму Кірєєва і попросив його використовувати свої фінансові зв'язки та контакти в російських органах безпеки, щоб спробувати впровадитися в російську військову розвідку", - пише видання. "Він отримував інформацію про все. Світ спецслужб та світ фінансів завжди пов'язані", - розповів голова української розвідки.
"У другій половині дня 23 лютого, пан Кірєєв передав генералу Буданову свіжі розвіддані: Путін щойно віддав наказ про вторгнення, яке має розпочатися 24 лютого. За словами Буданова, Кірєєв також вказав основну точку атаки - аеродром у Гостомелі. Підказка пані на Кірєєва дала Україні кілька дорогоцінних годинників, щоб перекинути війська для протидії російському наступу. Після бою з російськими аеропорт був пошкоджений і незастосовний для сил вторгнення", - пише видання.
Після цього, нагадує WSJ, Кірєєв брав участь у переговорах із росіянами 28 лютого.
Видання також розповідає про загибель Кірєєва. Повідомляється, що його викликали на зустріч дзвінком із офісу начальника контррозвідки СБУ Покладу.
"Група виїхала до центру Києва і зупинилася біля Софійського собору. Під'їхали кілька мікроавтобусів з агентами СБУ і наказали військовим розвідникам та охоронцям Кірєєва здати зброю. Кірєєва відвезли на мікроавтобусі.
Приблизно через 90 хвилин до місця виявлення тіла Кірєєва були викликані співробітники військової розвідки», – пише WSJ.
На публікацію вже відреагувала Банкова. Радник глави офісу президента Михайло Подоляк фактично підтвердив написане в американській газеті і сказав, що Дениса Кірєєва, якого він назвав українським розвідником, було вбито через те, що в перші дні війни між силовими відомствами України "не було єдиної координації".
"Це були перші дні війни. Його вбивство було пов'язане з тим, що на той момент не було єдиної координації між силовими структурами. До нього були певні претензії з одного боку, а з іншого боку, ці претензії не встигли врегулювати в діалоговому форматі", — розповів Подоляк в інтерв'ю Delfi.
Також він заявив, що Кірєєв не був агентом РФ. Чи проводилося розслідування за фактом вбивства Кірєєва і чи хтось поніс за нього відповідальність, Подоляк не уточнив.