Наших жалісливих громадян більше цікавить доля демократії в Туреччині, ніж кроки Ердогана у геополітиці. А ці кроки ніколи не були проросійськими (Як і кроки турецької опозиції – проукраїнськими). І навряд чи це зміниться, бо інтереси Анкари і Москви у регіоні надто різні. І це важливіше за ті відсотки, які турки віддали за збільшення повноваження свого президента. Після референдуму внутрішня політика країни стане складнішою, але зовнішня – жорсткішою.
Менше жалісливості – більше прагматики. Так завжди мислили на Заході. Так мають мислити в Україні.