Зараз масово публікують рейтинги від різних соціологічних установ які (як завжди) дещо відрізняються по цифрам, але все ж демонструють загальні тенденції, які, однак, тлумачаться різними людьми по-різному.
Опоненти чинного президента та його політичної сили бачать, у першу чергу, "просідання" рівня довіри до нього (хоча і далеко не такими темпами як, приміром, до уряду). У відповідь чинна влада апелює до того, що нинішні рейтинги СН не особливо відрізняються від підтримки на минулих виборах (після певного зростання підтримки у перші місяці після виборів вони повертаються на "попередні позиції").
Однак, як на мене, варто наголосити на наступних моментах, які очевидні із будь-яких рейтингів.
По-перше, як би не коливалися рейтинги СН і особисто Зеленського, для його опонентів це не дає нічого. Рейтинги основних політичних сил, що пройшли до парламенту, не зазнали вагомих змін за останній час. Виключенням є хіба що "просідання" рейтингу "Голосу" (хоча теж не таке вже й катастрофічне). Тобто, перетікання голосів від СН до "старих" партій та "нових опонентів" не відбувається. І це найголовніше.І це мають враховувати будь-які дослідники електоральних перспектив будь-кого.
По-друге, СН залишається безумовним лідером електоральних уподобань, так само як і сам Зеленський. За усіма рейтингами вони випереджають будь-яких потенційних конкурентів у рази. І це не дуже характерно для української політичної традиції, де лідери перегонів "валилися" у електоральну прірву дуже швидко після виборів.
Таким чином, ми бачимо формування кількох електоральних груп, які визначилися під час минулих виборів, і які останнім часом лише кристалізуються. Це, власне, політичний сегмент Зеленського і кілька опозицій (ОПЗЖ, Батьківщина, ЄС до яких би я додав сегмент націоналстів, які зараз досить активні). Між цими сегментами майже не відбувається перетікань. Якщо виборець розчаровується у "своєму", то не шукає собі "іншого кумира", а просто починає ставитися до політики байдуже.
Це виразно помітно по коливанню підтримки політиків у поєднанні із рейтингами "довіри/недовіри". Як підсумок, не бачу смислу опозиційним політикам перейматися рейтингами СН допоки самі вони не перезавантажать самі себе і не будуть готові до конкуренції в нових умовах.