Чому в Україні розгул корупції почався саме після створення Національного антикорупційного бюро України? – Це в етері телеканалу ZIK пояснив один з найдосвідченіших юристів країни Олексій Баганець. І, звісно ж, причина цього не тільки в одіозній постаті директора НАБУ Ситника – колишнього прокурора з солідним корупційним досвідом. Аналогічний результат був би за будь-якого керівника НАБУ, навіть такого, який не продає справи й не бере хабарів.
НАБУ – це орган, що був створений для відволікання уваги і українського суспільства, і західних партнерів від тієї корупційної вакханалії, що коїться в Україні. НАБУ не належить до жодного гілки влади й не вписується в правоохоронну систему держави, а директор НАБУ призначений з грубим порушенням Конституції України. А головне – керівництво НАБУ повністю безконтрольне й набиває свої кишені за межами парламентського, прокурорського чи громадського контролю. Навіть недавно призначені «аудитори НАБУ» ніякою мірою не змінять цю ситуацію на краще, оскільки вони можуть перевіряти НАБУ лише шляхом ознайомлення з вже завершеними кримінальними провадженнями – тобто тими провадженнями, які закриті на стадії досудового слідства, або тими, по яких вирок набрав законної сили (таких за 3 роки діяльності НАБУ набралось лише 19, причому це, головним чином, затверджені судом угоди з прокурором дрібних фігурантів так званої «справи Оніщенка», а також вироки відносно кількох суддів низової ланки, адвокатів і селищного голови).