Інтернет-видання «Страна.ua» оприлюднило цікаву статтю Юрія Ткачова «Дело Скрипаля. Приведет ли покушение на экс-разведчика к войне между Россией и НАТО», присвячену міжнародному скандалу, що вибухнув внаслідок отруєння, начебто, російською речовиною «Новачок», колишнього співробітника Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (у 2010 році перейменоване в Головне управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації) Сергія Скрипаля.
https://strana.ua/…/130076-otravlenie-skripalja-komu-vyhodn…
Треба сказати, що я не маю часу читати російськомовну пресу, єдиний виняток роблю для видання «Страна.ua», яке, на мій хлопський розум, є чи не найфаховішим журналістським продуктом в Україні й де інформація ретельно перевіряється, а несуттєві фактологічні помилки якщо й трапляються, то не часто.
У статті Ткачова я помітив лише одну невеличку неточність – там сказано, що під впливом «Новачка» в нервових закінченнях накопичується ацетилхолін. Насправді «Новачок», як і всякий інгібітор ацетилхолінестерази, призводить до накопичення ахетилхоліну не в нервових закінченнях, а в синаптичній щілині між нервовим закінченням (точніше, пресинаптичним пухирцем) і постсинаптичною мембраною клітини, на яку подається нервовий імпульс. А в іншому до статті претензій немає.
Втім, є один аспект, на який автор не звернув увагу – це на спосіб ідентифікації «Новачка» британськими фахівцями.
Власне, виявити сліди будь-якої речовини можна лише шляхом мас-спектроскопії високої розподільної здатності. Іншого методу просто не існує.
Цей метод є універсальним, виявляє будь-що й у надзвичайно малих кількостях – досліджувана проба (наприклад, повітря, відібране в місці, до побував Скрипаль з донькою, змиви з одягу чи екстракти біологічних рідин) впорскується (безпосередньо або після проходження через колонку газового хроматографа) в камеру мас-спектрометра, молекули проби іонізуються й пучок іонів розділяється під дією постійного магнітного поля за відношенням маса/заряд. Але виявити, що в повітрі, окрім азоту, кисню та інших звичайних газів, було ще щось з великою молекулярною вагою, замало. Треба цю домішку не лише виявити, але й ідентифікувати як «Новачок». А це можна зробити тільки в один спосіб – шляхом запису мас-спектру від достеменно відомого взірця цієї речовини та порівняння з мас-спектром проби, яка досліджується.
Більш того, можна припускати, що вибір отрути диктувався саме тим, що «Новачок» не належить до числа відомих фосфорорганічних сполук. І тому організатори злочину сподівались, що його мас-спектру немає в базі даних, а, отже, ідентифікація неможлива.
Таким чином, сам факт швидкої ідентифікації отруйної речовини свідчить про те, що фахівці Великій Британії мали в своєму розпорядженні мас-спектр «Новачка», з метою отримання якого цей препарат був свого часу синтезований за межами Росії. А тому твердження, що «Новачок» не може мати ніякого іншого походження, окрім російського, не відповідає дійсності.
Звісно, це не означає, що Росія до отруєння непричетна. Але факт використання для замаху на Скрипаля речовини «Новачок» сам по собі ще не є достеменним доказом того, що екс-співробітник ГРУ став жертвою своїх колишніх колег.